рідний
рі́дний
-а, -е.
1》 Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь.
|| Власт. людині, яка має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь.
|| Який належить тому, хто має таку спорідненість, такий зв'язок із ким-небудь.
|| Який перебуває у шлюбі з ким-небудь (про чоловіка стосовно дружини і навпаки).
|| Який складається з кровно споріднених осіб.
2》 у знач. ім. рідні, -них, мн. Батьки.
|| Близькі й далекі родичі.
3》 перен. Близький кому-небудь духом, звичками, поглядами і т. ін.
|| Якому віддав себе, присвятив своє життя.
|| З яким зжився, до якого звик.
|| В якому все знайоме до дрібниць.
|| у знач. ім. рідне, -ного, с. Те, що є дорогим, близьким серцю.
|| Де або в якому хтось працює, служить, учиться і т. ін.
|| З якого вийшов, до якого належить хто-небудь.
|| Характерний для певного народу, притаманний йому.
4》 В якому народився, виріс хто-небудь або який пов'язаний з чиїмсь місцем народження.
Рідна мова — мова, якою володіє певна особа з раннього дитинства (зазвичай мова тієї національності, до якої належить ця особа).
5》 Уживається при пестливому звертанні до кого-, чого-небудь.
Значення в інших словниках
- рідний — (який кровно споріднений з кимсь) кровний, кревний, (по батькові) однокровний, єдинокровний, книжн. єдиноутробний, (як іменник) родич. Словник синонімів Полюги
- рідний — рі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- рідний — (брат) кровний, кров від крови, кість від кости; (- місто) родинний, родимий; (духом) близький, споріднений; (- діло) улюблений; (звук) знайомий; (край) батьківський, ур. отецький, отчий; (- мову) матірній; мн. ж ім. РІДНІ, <�близькі> родичі; рідненький, ріднесенький. Словник синонімів Караванського
- рідний — див. родич Словник синонімів Вусика
- рідний — [р’іднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- рідний — РІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. [Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Леся Українка); Перша відрада – то її рідна мати, така добра і кохаюча (М. Словник української мови у 20 томах
- рідний — і (рі́дна) ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без додатка. Хтоcь дуже змінився на вигляд, зовні. В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Фразеологічний словник української мови
- рідний — БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького. Словник синонімів української мови
- рідний — Рі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рідний — РІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має кровну спорідненість, кровний зв’язок із ким-небудь. [Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах