річ

РІЧ¹, ре́чі, ж.

1. Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін.

Щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося, .. кожна господарська річ, така, як вила, граблі, лопата, сокира, ящичок із цвяхами.., – усе це ув'язувалося (Григорій Тютюнник);

– Поява каравану у нас велика і не щоденна подія. Крім того, тут можна іноді купити чудові речі (З. Тулуб);

Ми сидимо в маленькій, переповненій речами кімнаті (Л. Первомайський);

// Будь-який предмет узагалі.

Якусь хвилину Ігнатовський вивчаюче розглядає мене з-під примружених вій, розглядає так, ніби я не живе створіння, а річ, малюнок чи ще щось бездушне (Ю. Збанацький);

Поволі згасав червневий день. Смеркло. На синьому небі спалахнули зорі. Настала тиха українська ніч .. Яблуні, верби, клуня, горшки на тину, старий в'яз – всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічного вигляду (О. Довженко);

// мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення.

[Любов:] Приготуйте, будьте ласкаві, мої речі до купелю, то я, може, піду хутко – вже пора (Леся Українка);

Зимові речі;

// мн. Предмети особистого користування, зібрані й запаковані для перевезення їх в інше місце.

Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місту (М. Коцюбинський);

Зауваживши рух Сахно до чемодана, він зробив заперечливий жест. – Не турбуйтеся. Ваші речі будуть на місці (Ю. Смолич);

Мовчазний Михайло, замкнувши багажник з речами, віддає ключ старому, знизує плечима. Старий сідає на водієве місце, заводить мотор (Ю. Яновський);

// мн. Предмети, що належать кому-небудь; майно.

Шкільна кімната в Род-Айленді .. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо; менша частина .. заставлена речами Річарда і знаряддям до скульптури (Леся Українка);

Фелікс спробував торгувати, але в нього нічого не вийшло: німці забрали в нього речі й гроші (Ю. Яновський);

// Що-небудь їстівне.

– Горох ласенька річ. І дітвора за ним полізе хоч у піч! (П. Гулак-Артемовський);

// Який-небудь предмет, що викликає захоплення.

Безпалько по хаті пройшовся. Став перед грамофоном, що в кутку на столику. – Да, оце річ! П'ять червінців! – покрутив головою (А. Головко).

2. Явище дійсності, вияв або результат якої-небудь дії, діяльності; випадок, факт, подія.

[Кнур:] Діду! а стій, я тебе що спитаю. Як тебе дочка покинула, що ти робив? [Кобзар:] Що ж я робив? Забув уже, давня то річ... (Панас Мирний);

Тіло моє відремонтовано. Рука поболює трохи в плечі, проте це, як казав наш лікар, на фронті річ нормальна (П. Колесник);

// Ситуація, становище, які склалися у кого-небудь з чимсь.

Просить [Коген] мене забрати свою платню з каси. Трудна річ доволі, правду мовити: каса порожня (М. Коцюбинський);

Як же, мамочко, в таких речах казати “вірю” чи “не вірю”, коли тут можна просто бачити і знати і на основі того доказувати? (Леся Українка);

// у сполуч. з означ. Те, що для кого-небудь є важливим, має неабияке значення, становить певну цінність.

– Агов, – кажу, – заки нам удосвіта на ниву йти, – виперімо солдатам онучки, – онучка в поході велика річ!.. (Ю. Яновський);

– Стипендію [в духовній академії] обіцяють вищу, ніж була колись в київській бурсі, годуватимуть калорійно, а це для мого організму теж не остання річ... (О. Гончар);

// Те, що стосується якогось кола питань, пов'язане з ним.

[Муза:] Співай же за мною Про те, як весною Усе оживається знов, Про квіти весняні, Про речі кохані, Про першу весняну любов! (Леся Українка);

Хима не розуміє гаразд, про що читають, але вона знає, що читають про святі речі (М. Коцюбинський);

// Те, від чого залежить щось, потреба в чому-небудь.

Коли тільки річ у грошах, – вона заставить себе, а роздобуде їх (М. Коцюбинський).

3. Твір літератури, мистецтва, наукова книга.

По обіді звичайно заходить до мене Горький .. Читав мені нову драматичну річ, веселий водевіль, і все розказує своє життя, дуже цікаве (М. Коцюбинський);

Першим моїм фільмом була “Сумка дипкур'єра”. Окрилений успіхом цієї незначної речі, я негайно розпочав роботу над другою постановкою. Це була “Звенигора” (О. Довженко);

В кафе прекрасний майстер на поганенькій скрипці грав надзвичайні речі (В. Собко).

4. Робота, справа і т. ін., якою займається або повинен займатися хто-небудь; діло.

– Ходімо, бгате [брате], в світлицю; нехай вони тут собі пораються. Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля (П. Куліш);

Пізніше спав обов'язок на нього Корову пасти. Це не проста річ! (М. Рильський);

– Марширування – клята річ, але ще гірше – життя в казармі (З. Тулуб);

// Те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у чиїсь обов'язки, є чиїмсь завданням.

От ще річ: Заставить треба богослова, Щоб дома байдиків не бив, Щоб він, гуляючи, навчив Настусю заповідь (Т. Шевченко);

Правда: нема в нас того звичаю, аби свідок був платний. Свідоцтво – сусідська річ (Л. Мартович);

// мн. Учинки, поведінка кого-небудь.

[Кнур:] Ну, не бити тебе за такі речі? Убити б тебе треба! Хіба ти не зазнала радості.., носячи свою дитину на руках? Чого ж ти її хочеш, як ту квітку, засушити-зав'ялити? (Панас Мирний);

– А красти?! Так чесні люди не роблять! Ти собі поміркуй: за такі речі тебе всюди вигнали б, і ти, скитаючись на чужині, пропав би (М. Коцюбинський).

5. тільки мн., філос. Об'єктивний світ (предмети, явища), що існує поза свідомістю людини і діє на цю свідомість.

Отож на їх [філософів] думку Мала б всесвітня матерія спершу в ніщо обернутись І вже з нічого розбіжність численних речей породити (М. Зеров).

(1) І́нша річ (спра́ва), рідко – не такий самий стан речей; дещо інакше.

[Кнуриха:] Звісно, ви черниці, йому [Богу] служите .. А ми, миряни – зовсім інша річ (Панас Мирний);

Я пишу мемуари .. Інша справа тепер. Я пишу насамперед для себе, і мені все цікаво (Ю. Яновський);

Предме́ти (ре́чі) дома́шнього (ха́тнього) вжи́тку див. предме́т;

(2) Ре́чі (предме́ти) пе́ршої потре́би – продукти харчування і предмети домашнього вжитку, без яких не можна обійтись;

(3) Ре́чі (предме́ти, това́ри) пе́ршої необхі́дності – продукти харчування, одяг і предмети домашнього вжитку, без яких не можна обійтися.

Сільська крамниця завжди вдосталь забезпечена товарами першої необхідності (Ю. Мельничук);

(4) Розу́мна річ – що-небудь сказане, зроблене з розумом (у 2 знач.).

Розумну річ приємно й слухать (прислів'я);

Гості сміялися, а Стась чванився, неначе він і справді зробив дуже розумну річ (І. Нечуй-Левицький);

Спра́ва наживна́ (річ) див. спра́ва¹;

Фа́кти – упе́рта річ див. факт¹;

Хід рече́й (спра́ви, справ і т. ін.) див. хід;

(5) Церко́вні ре́чі – предмети та посуд, необхідні для проведення богослужінь: євхаристичний посуд, предмети архієрейського богослужіння для здійснення треб, богослужбові книги, дзвони, світильники, хрести, ікони хоругви тощо.

○ (6) До ре́чі:

а) у потрібний момент, вчасно.

– А чиї це коні, Тимоше? Не ваші часом? – А то ж чиї? – Що ти кажеш! – якось по-хлоп'ячому зрадів Артем. – І як же це до речі: саме цих саней мені не вистачає (А. Головко);

// потрібно, слід.

Був собі одважний лицар, Нам його згадать до речі, Він робив походи довгі, – Від порога та до печі (Леся Українка);

– Максиме, влігся сніговій, спочити б нам було до речі (М. Нагнибіда);

б) потрібний, своєчасний.

– А чого ж, це ідея, юні помічники були б нам якраз до речі (О. Гончар);

в) (зі сл. відповіда́ти, говори́ти і т. ін., перев. із запереч.) так як треба.

Він мало їв і на питання давав не до речі відповідь (М. Коцюбинський);

Маруся зрозуміла, що сказала щось не до речі (Г. Хоткевич);

г) принагідно, побіжно, між іншим.

Хочу себе потішити, що літом буде нам краще і ще заспіваємо з Вами разом у Криворівні. До речі: коли Ви збираєтеся туди? (М. Коцюбинський);

– До речі, де ви живете? – Біля деревообробного заводу (Є. Кравченко);

(7) Зрозумі́ла річ, у функц. вставн. сл. – зрозуміло, звичайно;

(8) Найпе́рша (пе́рша, головна́) річ – найголовніше, основне.

Найперша ж річ була в його [нього] – думати та гадати, як його тут визволитись (Марко Вовчок);

А я, моя любочко, не знаю гаразд, чи почну що для “Життя і слова”. Ніколи, а головна річ – не свіжі сили, що, певно, відіб'ється на роботі (М. Коцюбинський).

△ (9) “Річ у собі́” – за ідеалістичним ученням Канта – те, що існує незалежно від свідомості людини і не може бути пізнаним.

Ніщо в природі не може залишатися “річчю у собі”. Будь-яке явище тягне за собою довгий ланцюг наслідків (з наук.-попул. літ.).

○ (10) Відо́ма (пе́вна, приро́дна, зві́сна) річ, у знач. вставн. словоспол. – відомо або безсумнівно.

Відома річ, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється (Марко Вовчок);

[Круста:] Та певна річ! Римлянин же порядний не пристане до секти бузувірної, що богом собі осла назвала? (Леся Українка);

І от саме .. в першу хвилину зустрічі, природна річ, в усіх них послабла пильність (А. Головко);

Звісна річ, усім тяжка розлука з тим, що називається: життя (М. Рильський);

Святополк – язичник, зненависник християн, отже, звісна річ, вбивця (із журн.);

(11) Я́сна́ (ви́ди́ма) річ, у знач. вставн. словоспол. – ясно, очевидно.

Смолярчук підійде до клуні крадькома, тихо, мов той кіт... Ясна річ, він хоче застукати злодіїв на гарячому (Г. Косинка);

Ясна річ, що Шевченко серйозно ставився до своєї поетичної творчості, коли так точно датував свої рукописи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка);

Ясна річ – голова в мене працювала неабияк, і я допомагав багатьом дисертантам, не раз виручаючи колишніх колег (О. Бердник);

Ідемо ми так, ледве ноги витягаємо. Видима річ, що заблудилися (Г. Хоткевич);

Видима річ, наш організм пристосований не до мислення, а до м'язевої роботи (В. Підмогильний).

◇ (12) Ди́вна (нечу́вана, надзвича́йна і т. ін.) річ – уживається для вираження здивування захоплення.

І дивна річ – хмара скорилась, покірно повернула наліво і розв'язала мішки над рікою, засипаючи густим градом зарінок (М. Коцюбинський);

Татари гули .. Зачеплено не тільки Меметову честь, але й честь усього роду .. Річ нечувана! (М. Коцюбинський);

Ді́ло твоє́ (його́, ва́ше і т. ін.) <�Спра́ва (річ) твоя́ (його́, ва́ша і т. ін.)> див. ді́ло;

(13) З яко́ї ре́чі? – на якій підставі; чому, з якої причини?

[Молодиця:] З якої ж я речі своїм добром буду постачати? [Храпко (сердито):] З такої речі, що ти його жінка! Муж та жона – одна сатана (Панас Мирний);

[Писар:] Нехай старшина [напився] на радощах.., а вже я з якої речі пив – сам не знаю (І. Карпенко-Карий);

Вони [селяни] мене бояться – спохмурнів Дорош. Сергій .. спідлоба глянув на Дороша веселим оком: – З якої речі? (Григорій Тютюнник);

(14) Ма́рна річ (спра́ва), з інфін. – марно, даремно.

Коли він вирішив, то марна річ намагатися відвернути його від прийнятого рішення (В. Собко);

Сахно хотіла була відіслати його [ро́бота] або розпитатися про господаря, але, згадавши, що балакати до нього – марна справа, поквапилася закінчити сніданок (Ю. Смолич);

Назива́ти / назва́ти ре́чі їх (ї́хніми, свої́ми, вла́сними і т. ін.) імена́ми див. назива́ти;

(15) Не подо́бна річ – не годиться, не слід, не личить.

Не подобна річ мені, старому, по весіллях гуляти (Марко Вовчок);

(16) Річ неможли́ва – немислимо, не можна здійснити.

Настя непомітно звикла до думки, що йти за Гнатом в далекий Сибір – річ неможлива (М. Коцюбинський);

Пройти в двері – немислима річ; проламати муровані стіни – ще більше неможлива річ (Г. Хоткевич);

(17) Річ у собі́, книжн. – нерозкритий, непізнаний.

– Найгірше, коли ніхто не чує, який у тебе голос, ніхто не бачить, яке у тебе серце... – сказала раптом журно. – Ти є, а ніби тебе немає... Річ у собі (Василь Шевчук);

Надзвичайно важливо, щоб усі відкриття науки не залишалися річчю в собі, а якомога швидше застосовувалися на практиці (із журн.);

Серцевину матеріальних ресурсів становить промисловий потенціал. Сьогодні це “річ у собі”, клубок багатьох суперечностей (із журн.);

(18) Річ у то́му (тім), що... – основне, суть у тому, що...

Річ у тому, що цю бідну людину, яка діставала 15 карбованців місячної плати, а решту виробляла від рядка за міські новини, раз у раз кривдив редактор (М. Коцюбинський);

Річ у тім, що Митро славився умінням відгадувати погоду (Г. Хоткевич);

(19) Світова́ річ:

а) звичайна річ, нічого дивного.

– Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (І. Нечуй-Левицький);

б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно.

Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А то – річ світова – трапиться чоловік, то, дивись, і перев'язати нічим (Г. Хоткевич);

[Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку – річ світова! – і змучився ворогуванням людським (Леся Українка);

(20) Стан (си́ла) рече́й – певна ситуація, що склалася на даному етапі, у даний момент.

Виходячи з фактичного стану речей, вважаю за потрібне довести до вашого відома, що моя робота як вихователя, з огляду на все це, мало продуктивна, хоч інтенсивність моєї праці доведена до максимуму (І. Микитенко);

[Орлюк:] Ти не підеш туди [на суд]. [Уляна:] Прошу тебе, Іване! Я потерпіла людина. – Я маю право! [Орлюк:] Я так само потерпілий. Але я повинен мислити й діяти залежно від сили речей (О. Довженко);

(21) У тім-то й річ, що... – уживається для наголошення, підкреслення того, що висловлюється.

– Я ж кажу, що хто не рискує, той шампанського не п'є, – збадьорився Корній, мовби заворожений Сіробабиними пляшками. – В тім-то й річ, що цей якраз і не рискує, – засміявся вузькоокий льотчик (О. Гончар);

(22) У чім (чо́му) річ? – що трапилося?

Що сталося? – кинувся Черниш навперейми якомусь піхотинцеві. – В чому річ? Стій! (О. Гончар).

РІЧ², ре́чі, ж., розм.

1. Те саме, що мо́ва 1–3.

– Хто ти, відкіля? – допитуються. А в мене річ одібрало, язика не поверну; біля серця печія пече, в голові огонь палає (Панас Мирний);

Вона була підпорою в походах, Я чуть з дитинства звик її пісні. І хочеться сказать на весь російський подих, Чим українська річ була мені (М. Рильський);

[Печариця:] У мене і гортань добра, і річ плавка; одно тільки – законів я не знаю, – законів мене навчи, то я і тебе, старого, за пояс заткну!.. (Панас Мирний).

2. Те, що вимовляє, говорить хто-небудь; чиїсь слова, вислови.

– А іноді умій солодку річ зліпити. Хоч кажуть – хто мовчить, той ніби двох навчить, – Щербата вигадка: не можна мовчки жити (Л. Глібов);

[Орест (докірливо):] Любо, сором, сором не мати одваги перед своєю власною душею. Де ж твої горді речі? Пам'ятаєш, як ти казала, що будеш завжди вільна й одважна (Леся Українка);

Марін стояв блідий і все мовчав. І дармо я на нього напирав, То лагідно, а то й грозить почав, І стала річ моя гнівна, завзята (І. Франко);

* Образно. Йде агроном удалину, у ніч, Щоб заглушить думок болючу річ (П. Воронько);

// Розмова, бесіда між кимсь, розповідь про кого-, що-небудь.

– От і добре, стара. Але це між нами річ, а Лукину сам Клим спитає (І. Нечуй-Левицький);

Перегодя трохи, Христя питає чоловіка: – Чи не час уже обідати?.. – Собача брехня перервала їх річ (Панас Мирний);

Оришка оповідала з запалом, горда з такої ученості свого Пилипка, і забувши навіть, що це про саму її йде річ (Г. Хоткевич).

3. рідко. Публічний виступ, промова.

Коли поставили його [торт] на столі і піднесли шампанське, Лошаков перший устав і почав річ (Панас Мирний);

То софта [духовна особа] з самого Стамбула, і його мудрих та святих речей зібралися послухати правовірні (М. Коцюбинський).

Оберта́ти сло́во (річ і т. ін.) див. оберта́ти.

◇ Вести́ мо́ву (річ, сло́во) див. вести́;

Ли́ти медо́ві ре́чі див. ли́ти;

(1) Медо́ві ре́чі – улеслива розмова, обіцяння.

[Полковник:] Медові твої речі, та, мабуть, не нашим губам ними ласуватись... (М. Кропивницький);

[Чалий:] Ти солодко говориш так, що вірить хочеться тобі, і боязко стає, щоб ти медовими речами не отруїв душі (І. Карпенко-Карий);

(2) Не об тім річ – уживається на позначення того, що чиєсь припущення не має жодного зв'язку з висловленим.

– Та й поснідав би, чим натщесерце йти, а чи, мо', боїться об'їсти? – А таке! – лише рукою махнув Давид, посміхаючись. – Не об тім річ: доки підмерзло оце, йти буде легше. Та й попрощався (А. Головко).