річ

РІЧ¹, ре́чі, ж.

1. Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін.

Щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося,.. кожна господарська річ, така, як вила, граблі, лопата, сокира, ящичок із цвяхами.., — усе це ув’язувалося (Тют., Вир, 1964, 180);

— Поява каравану у нас велика і не щоденна подія. Крім того, тут можна іноді купити чудові речі (Тулуб, В степу.., 1964, 54);

Ми сидимо в маленькій, переповненій речами кімнаті (Перв., Атака.., 1946, 173);

// Будь-який предмет взагалі.

Якусь хвилину Ігнатовський вивчаюче розглядає мене з-під примружених вій, розглядає так, ніби я не живе створіння, а річ, малюнок чи ще щось бездушне (Збан., Єдина, 1959, 106);

Поволі згасав червневий день. Смеркло. На синьому небі спалахнули зорі. Настала тиха українська ніч.. Яблуні, верби, клуня, горшки на тину, старий в’яз — всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічного вигляду (Довж., І, 1958, 85);

// мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення.

[Любов:] Приготуйте, будьте ласкаві, мої речі до купелю, то я, може, піду хутко — вже пора (Л. Укр., II, 1951, 71);

Зимові речі;

// мн. Предмети особистого користування, зібрані і запаковані для перевезення їх в інше місце.

Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місту (Коцюб., III, 1956, 272);

Зауваживши рух Сахно до чемодана, він зробив заперечливий жест. — Не турбуйтеся. Ваші речі будуть на місці (Смолич, І, 1958, 58);

Мовчазний Михайло, замкнувши багажник з речами, віддає ключ старому, знизує плечима. Старий сідає на водієве місце, заводить мотор (Ю. Янов., І, 1958, 594);

// мн. Предмети, що належать кому-небудь; майно.

Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо; менша частина.. заставлена речами Річарда і знаряддям до скульптури (Л. Укр., III, 1952, 86);

Фелікс спробував торгувати, але в нього нічого не вийшло: німці забрали в нього речі й гроші (Ю. Янов., II, 1954, 38);

// Що-небудь їстівне.

— Горох ласенька річ. І дітвора за ним полізе хоч у піч! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59);

// Який-небудь предмет, що викликав захоплення.

Безпалько по хаті пройшовся. Став перед грамофоном, що в кутку на столику. — Да, оце річ! П’ять червінців! — покрутив головою (Головко, II, 1957, 45).

Ре́чі пе́ршої потре́би див. потре́ба.

2. Явище дійсності, вияв або результат якої-небудь дії, діяльності; випадок, факт, подія.

[Кнур:] Діду! а стій, я тебе що спитаю. Як тебе дочка покинула, що ти робив? [Кобзар:] Що ж я робив? Забув уже, давня то річ… (Мирний, V, 1955, 89);

Тіло моє відремонтовано. Рука поболює трохи в плечі, проте це, як казав наш лікар, на фронті річ нормальна (Кол., На фронті.., 1959, 14);

// Ситуація, становище, які склалися у кого-небудь з чимсь.

Просить [Коген] мене забрати свою платню з каси. Трудна річ доволі, правду мовити: каса порожня (Коцюб., III, 1956, 165);

Як же, мамочко, в таких речах казати «вірю» чи «не вірю», коли тут можна просто бачити і знати і на основі того доказувати? (Л. Укр., V, 1956, 405);

// у сполуч. з означ. Те, що для кого-небудь є важливим, має неабияке значення, становить певну цінність.

— Агов, — кажу, — заки нам удосвіта на ниву йти, — виперімо солдатам онучки, — онучка в поході велика річ!.. (Ю. Янов., І, 1954, 33);

— Стипендію [в Духовній академії] обіцяють вищу, ніж була колись в київській бурсі, годуватимуть калорійно, а це для мого організму теж не остання річ… (Гончар, Тронка, 1963, 173);

// Те, що стосується якогось кола питань, пов’язане з ним.

[Муза:] Співай же за мною Про те, як весною Усе оживається знов, Про квіти весняні, Про речі кохані, Про першу весняну любов! (Л. Укр., І, 1951, 155);

Хима не розуміє гаразд, про що читають, але вона знає, що читають про святі речі (Коцюб., І, 1955, 88);

// Те, від чого залежить щось, потреба в чому-небудь.

Коли тільки річ у грошах, — вона заставить себе, а роздобуде їх (Коцюб., І, 1955, 383).

◊ Ви́ди́ма річ див. ви́ди́мий;

Відо́ма річ див. відо́мий;

Ди́вна (неми́слима, неприє́мна, звича́йна, даре́мна і т. ін.) річ — дивно (немислимо, неприємно, звичайно, даремно і т. ін.).

І дивна річ — хмара скорилась, покірно повернула наліво і розв’язала мішки над рікою, засипаючи густим градом зарінок (Коцюб., II, 1955, 342);

Пройти в двері — немислима річ.. Зостається тільки продухвина (Хотк., І, 1966, 116);

Складати для себе закони — неприємна річ (Ю. Янов., II, 1958, 31);

Зві́сна річ див. зві́сний;

З яко́ї ре́чі? — чому, на якій підставі?

[Молодиця:] З якої ж я речі своїм добром буду постачати? [Xрапко(сердито):] З такої речі, що ти його жінка! Муж та жона — одна сатана (Мирний, V, 1955, 131);

— Вони [селяни] мене бояться, — спохмурнів Дорош. Сергій, що плів ятір посеред хати, на секунду припинив роботу, спідлоба глянув на Дороша веселим оком: — З якої речі? — У мене таке враження (Тют., Вир, 1964, , 160);

І́нша річ див. і́нший;

Назива́ти (назва́ти) ре́чі свої́ми (їх) імена́ми див. ім’я́;

Пе́вна річ див. пе́вний;

Приро́дна річ див. приро́дний;

Річ неможли́ва див. неможли́вий;

Річ нечу́вана (ди́вна, надзвича́йна)! — уживається для вираження здивування, захоплення, обурення і т. ін.

Татари гули.. Зачеплено не тільки Меметову честь, але й честь усього роду.. Річ нечувана! (Коцюб., I, 1955, 399);

Світова́ річ див. світови́й²;

Стан (си́ла) рече́й — певна ситуація, що склалася на даному етапі, в даний момент.

Виходячи з фактичного стану речей, вважаю за потрібне довести до вашого відома, що моя робота як вихователя, з огляду на все це, мало продуктивна, хоч інтенсивність моєї праці доведена до максимуму (Мик., II, 1957, 530);

[Орлюк:] Ти не підеш туди [на суд]. [Уляна:] Прошу тебе, Іване! Я потерпіла людина. — Я маю право! [Орлюк:] Я так само потерпілий. Але я повинен мислити й діяти залежно від сили речей (Довж., І, 1958, 373);

Ясна́ річ див. ясни́й.

3. Твір літератури, мистецтва, наукова книга.

По обіді звичайно заходить до мене Горький.. Читав мені нову драматичну річ, веселий водевіль, і все розказує своє життя, дуже цікаве (Коцюб., III, 1956, 355);

Першим моїм фільмом була «Сумка дипкур’єра». Окрилений успіхом цієї незначної речі, я негайно розпочав роботу над другою постановкою. Це була «Звенигора» (Довж., І, 1958, 21);

В кафе прекрасний майстер на поганенькій скрипці грав надзвичайні речі (Собко, Скеля.., 1961, 104).

4. Робота, справа і т. ін., якою займається або повинен займатися хто-небудь; діло.

— Ходімо, бгате [брате], в світлицю; нехай вони тут собі пораються. Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля (П. Куліш, Вибр., 1969, 61);

Пізніше спав обов’язок на нього Корову пасти. Це не проста річ! (Рильський, II, 1960, 303);

— Марширування — клята річ, але ще гірше — життя в казармі (Тулуб, В степу.., 1964, 136);

// Те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у чиїсь обов’язки, є чиїмсь завданням.

От ще річ: Заставить треба богослова, Щоб дома байдиків не бив, Щоб він, гуляючи, навчив Настусю заповідь (Шевч., II, 1963, 193);

Правда: нема в нас того звичаю, аби свідок був платний. Свідоцтво — сусідська річ (Март., Тв., 1954, 210);

// мн. Вчинки, поведінка кого-небудь.

[Кнур:] Ну, не бити тебе за такі речі? Убити б тебе треба! Хіба ти не зазнала радості.., носячи свою дитину на руках? Чого ж ти її хочеш, як ту квітку, засушити-зав’ялити? (Мирний, V, 1955, 84);

— А красти?! Так чесні люди не роблять! Ти собі поміркуй: за такі речі тебе всюди вигнали б, і ти, скитаючись на чужині, пропав би (Коцюб., І, 1955, 446).

◊ В тім-то й річ, що… — уживається для наголошення, підкреслення того, що висловлюється.

— Я ж кажу, що хто не рискує, той шампанського не п’є, — збадьорився Корній, мовби заворожений Сіробабиними пляшками. — В тім-то й річ, що цей якраз і не рискує, — засміявся вузькоокий льотчик (Гончар, Тронка, 1963, 70);

В чім (в чо́му) річ? — що трапилось?

— Що сталося? — кинувся Черниш навперейми якомусь піхотинцеві. — В чому річ? Стій! (Гончар, III, 1959, 139).

До ре́чі:

а) в потрібний момент, вчасно, до ладу.

Діденко збагнув, що прохопивсь з своєю новиною зовсім не до речі (Головко, II, 1957, 476);

На море лягав туман, і це було дуже до речі: під покровом туману ялику легше буде непомітно пройти (Смолич, Світанок.., 1953, 599);

б) потрібний, своєчасний.

Нервова обстановка нашої сім’ї мені тепер, більш ніж коли, не до речі, у мене й так душа не на місці (Л. Укр., V, 1956, 334);

Деякі радіодрібнички ще й він, Віталій, встиг добути з суднової радіорубки, і вони йому були дуже до речі, коли збирав свій любительський передавач (Гончар, Тронка, 1963, 245);

в) так, як треба, вдало, влучно.

[1-й вартовий (співає далі сам):] Бо немає сала-м’яса, ані ситого стегенця, тільки дим та кров. [5-й вартовий:] Щось не під лад. [1-й вартовий:] Дарма, аби до речі! (Л. Укр., II, 1951, 319);

Він мало їв і на питання давав не до речі відповідь (Коцюб., II, 1955, 286);

г) (у знач. вставн. сл.) уживається для позначення побіжного зауваження, доповнення до щойно висловленого або у зв’язку з ним.

Хочу себе потішити, що літом буде нам краще і ще заспіваємо з Вами разом у Криворівні. До речі: коли Ви збираєтеся туди? (Коцюб., III, 1956, 393);

Директор ходив, похитуючись і припадаючи то на одну, то на другу ногу, як моряк, — до речі, він і був колись моряком (Ю. Янов., II, 1958, 33);

Ма́рна річ див. ма́рний;

Найпе́рша (пе́рша, головна́) річ — найголовніше, основне.

Найперша ж річ була в його — думати та гадати, як його тут визволитись (Вовчок, І, 1955, 334);

А я, моя любочко, не знаю гаразд, чи почну що для «Життя і слова». Ніколи, а головна річ — не свіжі сили, що, певно, відіб’ється на роботі (Коцюб., III, 1956, 151);

Річ дохо́дить (дійшла́, ді́йде) див. дохо́дити;

Річ твоя́ (ва́ша, його́, її́ і т. ін.) — як хочеш (хочете, хоче і т. ін.).

[Прочанин:] А як же ти віддав його [Мессію], як саме? [Юда:] Та що ти мов суддя мене питаєш? Мені вже се обридло! [Прочанин (здвигає плечима):] Річ твоя! Не хочеш — не кажи (Л. Укр., III, 1952, 141);

Річ у то́му (у тім), що… — основне, суть у тому, що.

… Річ у тому, що цю бідну людину, яка діставала 15 карбованців місячної плати, а решту виробляла від рядка за міські новини, раз у раз кривдив редактор (Коцюб., І, 1955, 426);

Річ у тім, що Митро славився умінням відгадувати погоду (Хотк., II, 1966, 22).

5. тільки мн., філос. Об’єктивний світ (предмети, явища), що існує поза свідомістю людини і діє на цю свідомість.

Отож на їх [філософів] думку Мала б всесвітня матерія спершу в ніщо обернутись І вже з нічого розбіжність численних речей породити (Зеров, Вибр., 1966, 146).

∆ «Річ у собі́» — за ідеалістичним вченням Канта — те, що існує незалежно від свідомості людини і не може бути пізнаним.

Ніщо у природі не може залишатися «річчю у собі». Будь-яке явище тягне за собою довгий ланцюг наслідків (Наука.., 11, 1964, 17).

РІЧ², ре́чі, ж., розм.

1. Те саме, що мо́ва 1-3.

— Хто ти, відкіля? — допитуються. А в мене річ одібрало, язика не поверну; біля серця печія пече, в голові огонь палає (Мирний, III, 1954, 165);

Вона була підпорою в походах, Я чуть з дитинства звик її пісні. І хочеться сказать на весь російський подих, Чим українська річ була мені (Рильський, Наша сила, 1952, 108);

[Печариця:] У мене і гортань добра, і річ плавка; одно тільки — законів я не знаю, — законів мене навчи, то я і тебе, старого, за пояс заткну!.. (Мирний, V, 1955, 170).

2. Те, що вимовляє, говорить хто-небудь; чиїсь слова, вислови.

— А іноді умій солодку річ зліпити. Хоч кажуть — хто мовчить, той ніби двох навчить, — Щербата вигадка: не можна мовчки жити (Гл., Вибр., 1951, 127);

[Орест(докірливо):] Любо, сором, сором не мати одваги перед своєю власною душею. Де ж твої горді речі? Пам’ятаєш, як ти казала, що будеш завжди вільна й одважна? (Л. Укр., II, 1951, 44);

Марін стояв блідий і все мовчав. І дармо я на нього напирав, То лагідно, а то й грозить почав, І стала річ моя гнівна, завзята (Фр., XIII, 1954, 294);

*Образно. Йде агроном удалину, у ніч, Щоб заглушить думок болючу річ (Воронько, Тепло.., 1959, 37);

// Розмова, бесіда між кимсь, розповідь про кого-, що-небудь.

— От і добре, стара. Але це між нами річ, а Лукину сам Клим спитає (Н.-Лев., ІІІ, 1956, 325);

Перегодя трохи, Христя питає чоловіка: — Чи не час уже обідати?.. — Собача брехня перервала їх річ (Мирний, І, 1949, 271);

Оришка оповідала з запалом, горда з такої ученості свого Пилипка, і забувши навіть, що це про саму її йде річ (Хотк., II, 1966, 60).

◊ Го́стрий на річ (ре́чі) — те саме, що Го́стрий на сло́во (язи́к і т. ін.) ( див. го́стрий).

Змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі, і ласки ніхто не забачив в іскрявих смішливих очах (Дн. Чайка, Тв., 1960, 154);

Кува́ти ре́чі недо́брії див. кува́ти¹;

Ма́зати ре́чі [по губа́х] ме́дом див. ма́зати;

Медо́ві ре́чі; Медо́ва річ див. медо́вий;

Не об тім річ — уживається на позначення того, що чиєсь припущення не має жодного зв’язку з висловленим.

— Та й поснідав би, чим натщесерце йти, а чи мо’ боїться об’їсти? — А таке! — лише рукою махнув Давид, посміхаючись. — Не об тім річ: доки підмерзло оце, йти буде легше. Та й попрощався (Головко, II, 1957, 181).

3. рідко. Публічний виступ, промова.

Коли поставили його [торт] на столі і піднесли шампанське, Лошаков перший устав і почав річ (Мирний, III, 1954, 289);

То софта [духовна особа] з самого Стамбула, і його мудрих та святих речей зібралися послухати правовірні (Коцюб., І, 1955, 291).

◊ Річ держа́ти — виступати, висловлюватися публічно.

— Дозвольте і мені, панове, річ держать! — Тут обізвалася Лисиця (Гл., Вибр., 1951, 44);

Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши, Як проходив гурт поз нього (Л. Укр., IV, 1954, 198).