1. Великий тлумачний словник сучасної мови

річ

I речі, ж. (мн. речі, -ей).

1》 Предмет, перев. хатнього вжитку, трудової діяльності і т. ін.

|| Будь-який предмет взагалі.

|| мн. Одяг, білизна, предмети особистого користування і спеціального призначення. Зимові речі.

|| мн. Предмети особистого користування, зібрані й запаковані для перевезення їх в інше місце.

|| мн. Предмети, що належать кому-небудь; майно.

|| Що-небудь їстівне.

|| Який-небудь предмет, що викликає захоплення. Речі першої потреби.

2》 Явище дійсності, вияв або результат якої-небудь дії, діяльності; випадок, факт, подія.

|| Ситуація, становище, які склались у кого-небудь із чимсь.

|| у сполуч. з означ. Те, що для кого-небудь є важливим, має неабияке значення, становить певну цінність.

|| Те, що стосується якогось кола питань, пов'язане з ним.

|| Те, від чого залежить щось, потреба в чому-небудь. Звісна річ.

Стан речей — певна ситуація, що склалася на даному етапі, в даний момент.

3》 Твір літератури, мистецтва, наукова книга.

4》 Робота, справа і т. ін., якою займається або повинен займатися хто-небудь; діло.

|| Те, що безпосередньо стосується кого-небудь, входить у чиїсь обов'язки, є чиїмсь завданням.

|| мн. Вчинки, поведінка кого-небудь.

У тім-то й річ, що ... — уживається для наголошення, підкреслення того, що висловлюється.

До речі — а) в потрібний момент, вчасно, до ладу; б) потрібний, своєчасний; в) так, як треба, вдало, влучно; г) (у знач. вставн. сл.) уживається для позначення побіжного зауваження, доповнення до щойно висловленого або у зв'язку з ним.

5》 тільки мн., філос. Об'єктивний світ (предмети, явища), що існує поза свідомістю людини і діє на її свідомість.

II речі, ж., розм.

1》 Те саме, що мова 1-3).

2》 Те, що вимовляє, говорить хто-небудь; чиїсь слова, вислови.

|| Розмова, бесіда між кимсь, розповідь про кого-, що-небудь.

Не об тім річ — уживається на позначення того, що чиєсь припущення не має жодного зв'язку з висловленим.

3》 рідко. Публічний виступ, промова.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. річ — річ 1 іменник жіночого роду предмет; явище дійсності, випадок, факт, подія; твір літератури, мистецтва; робота, справа річ 2 іменник жіночого роду мова розм. Орфографічний словник української мови
  2. річ — Річ. Справа. ● Знана річ, що (...) — загальновідомо, що (...). Знана річ, що руский нарід в економічнім згляді підупав (Б., 1895, 11, 2). ; ● Має ся річ (так, не так) — справа полягає в (тому, що...). Здає ся, що в сім випадку річ так має ся (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. річ — Предмет, кн. реалія; ФР. справа, діло <н. інша річ>; ЖМ. мова, розмова; мн. РЕЧІ, майно, жм. манатки, причандали, П. вчинки <н. за такі речі — суд>. Словник синонімів Караванського
  4. річ — див. мова; розмова Словник синонімів Вусика
  5. річ — [р'іч] реч'і, ор. р'іч':у, р. мн. реичей Орфоепічний словник української мови
  6. річ — 1. мова, розмова, промова, див. язик 2. це див. предмет хохл. (реч) промова, мова Словник чужослів Павло Штепа
  7. річ — РІЧ¹, ре́чі, ж. 1. Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. Щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося, .. кожна господарська річ, така, як вила, граблі, лопата, сокира, ящичок із цвяхами.. Словник української мови у 20 томах
  8. річ — річ справа, суть (ср, ст): – І в чім річ? – Та в тім річ, що ти займаєшся не своїм ділом і пхаєш носа, куди не треба (Авторка) ◊ не від ре́чі доречно (ст): Не від речі буде згадати тут один епізод, що трафився теперішному професорові політехніки... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. річ — Добра то річ, що є в хаті піч, а тоді біда, як її нема. Піч конечна в кожній хаті, а без неї страви не звариш. Наша річ просити, а ваша річ прийти. Значіння, як і сказано. Не річ наказати, але показати. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. річ — вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Фразеологічний словник української мови
  11. річ — РІЧ — поняття, контекст значень якого вказує, що існує дещо визначене, відносно стале і незалежне. Р. мовно пов'язана із реченням (давньослов'янське — говорити, діяти, робити "діло"; нім. Філософський енциклопедичний словник
  12. річ — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови
  13. річ — Річ, ре́чі, ре́чі, рі́ччю; ре́чі, рече́й, реча́м. До ре́чі, не до ре́чі, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. річ — РІЧ¹, ре́чі, ж. 1. Предмет, перев. домашнього вжитку, трудової діяльності і т. ін. Щоб усе те, що вкладалося на вози, не загубилося по дорозі і не потовклося,.. кожна господарська річ, така, як вила, граблі, лопата, сокира, ящичок із цвяхами.. Словник української мови в 11 томах
  15. річ — рос. вещь предмет зовнішнього світу, що має ціну і є об'єктом права власності. Eкономічна енциклопедія
  16. річ — Річ, речі ж. 1) Рѣчь, слово, разговоръ. На речах — наче на кобзі. Ном. № 2289. Нехай ваша річ на переді. Ном. № 4970. Про вовка річ, а вовк навстріч. Ном. № 5769. відняло річ. О больномъ: отняло языкъ. Кобел. у. зняти річ. Начать говорить, заговорить. Словник української мови Грінченка