садиба

САДИ́БА, и, ж.

1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством.

Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (І. Нечуй-Левицький);

За сараєм був невеликий город, і всю садибу обступав навколо старий і похилий тин (О. Донченко);

Садиба знайомих містилася на протилежній околиці. Невеличкий дворик, хата з квітниками під вікнами, садок (М. Олійник);

// Те саме, що має́ток 1.

Має [граф] коней, має садиби недалечка від Парижа (Марко Вовчок);

Доведеться в посаг їй дати млин та садибу чигиринську (Н. Рибак);

За дощаним парканом, який огороджував подвір'я клубу, починався парк; чотири десятиріччя тому тут була поміщицька садиба (Л. Дмитерко);

Нині настала черга відродження садиби і садибного будинку П. Чубинського з тим, щоб перетворити його на справжній культурний осередок, популярний народний дім, де діяли б книгозбірня, музейна експозиція, присвячена людині, чия палка любов до рідного краю реалізувалася в її ділах (з газ.);

За ініціативи обласної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також управління культури Киівської облдержадміністрації на території, де стояв будинок [П. Чубинського], проведено археологічні дослідження, а в 1995 році виготовлено проект відбудови садиби (з газ.).

2. Адміністративно-громадські, виробничо-господарські та житлові будівлі тощо, зосереджені в одному місці.

Центральна садиба артілі ще здалеку вабить око гостей високими кам'яними спорудами міського типу (з газ.);

Серед степу на багато кілометрів видніється садиба машинно-тракторної станції (О. Гончар);

На одній садибі компактно розміщене все тваринницьке господарство артілі (із журн.).

3. Ділянка землі, що відводиться комусь для забудови, під сад та город.

Швидко й нову садибу матері нарізали. Глинища .. підійшли якраз їй (Ю. Збанацький);

– Що ж, хлопці, крути-верти, а переселятися доведеться, – гомоніли в юрбі. – Хоч би садибу дали таку, як треба. – Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Григорій Тютюнник);

// Ділянка землі біля будинку, зайнята садом, городом і т. ін.

В неї [пані], окрім свого двору, не було ні садиби, ані кроку землі своєї (Марко Вовчок);

Світ пішов нелегкий, але все ж таки він, Дорохтей, не купував би хат і садиб переселенців (М. Стельмах).