садиба
САДИ́БА, и, ж.
1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством.
Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (Н.-Лев., III, 1956, 224);
За сараєм був невеликий город, і всю садибу обступав навколо старий і похилий тин (Донч., IV, 1957, 42);
// Те саме, що має́ток 1.
Має [граф] коней, має садиби недалечка від Парижа (Вовчок, І, 1955, 376);
Доведеться в посаг їй дати млин та садибу чигиринську (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 155);
За дощаним парканом, який огороджував подвір’я клубу, починався парк; чотири десятиріччя тому тут була поміщицька садиба (Дмит., Наречена, 1959, 205).
2. Адміністративно-громадські, виробничо-господарські та житлові будівлі колгоспу, радгоспу тощо, зосереджені в одному місці.
Центральна садиба артілі ще здалеку вабить око гостей високими кам’яними спорудами міського типу (Рад. Укр., 23.I 1954, 2);
Серед степу на багато кілометрів видніється садиба машинно-тракторної станції (Гончар, Новели, 1954, 163);
На одній садибі компактно розміщене все тваринницьке господарство артілі (Соц. твар., 3, 1956, 15).
3. Ділянка землі, що відводиться комусь для забудови, під сад та город.
Швидко й нову садибу матері нарізали. Глинища.. підійшли якраз їй (Збан., Єдина, 1959, 22);
— Що ж, хлопці, крути-верти, а переселятися доведеться,— гомоніли в юрбі. — Хоч би садибу дали таку, як треба.— Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Тют., Вир, 1964, 180);
// Ділянка землі біля будинку, зайнята садом, городом і т. ін.
В неї [пані], окрім свого двору, не було ні садиби, ані кроку землі своєї (Вовчок, І, 1955, 259);
Світ пішов нелегкий, але все ж таки він, Дорохтей, не купував би хат і садиб переселенців (Стельмах, І, 1962, 316).
Значення в інших словниках
- садиба — (ділянка землі біля будинку) оселя, двір, дворище, діал. обійстя. Словник синонімів Полюги
- садиба — сади́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- садиба — Обійстя, двір, селитьба, д. ґражда, з. осад; (панська) дворище, маєток, фільварок; (коло хати) ділянки садибка. Словник синонімів Караванського
- садиба — див. оселя Словник синонімів Вусика
- садиба — -и, ж. 1》 Житловий будинок і господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. || Те саме, що маєток 1). 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- садиба — САДИ́БА, и, ж. 1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (І. Словник української мови у 20 томах
- садиба — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. Словник синонімів української мови
- садиба — Сади́ба, -би, -бі; -ди́би, -ди́б Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- садиба — рос. усадьба невелика ділянка землі з житловим будинком, господарськими будівлями, садом і городом, що перебувають в особистому користуванні громадянина. Eкономічна енциклопедія
- садиба — Комплекс різноманітних споруд і зелених масивів на приватному землеволодінні. Протягом кількох століть у Новий час в багатьох країнах створювались вражаючі архітектурні ансамблі палаців з парками, які переважно будувались в сільській місцевості. Архітектура і монументальне мистецтво
- садиба — Сади́ба, -би ж. Усадьба. О. 1862. VI, 95. Не було ні садиби, ні кроку землі. МВ. ІІ. 33. Словник української мови Грінченка