садиба

САДИ́БА, и, ж.

1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством.

Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (Н.-Лев., III, 1956, 224);

За сараєм був невеликий город, і всю садибу обступав навколо старий і похилий тин (Донч., IV, 1957, 42);

// Те саме, що має́ток 1.

Має [граф] коней, має садиби недалечка від Парижа (Вовчок, І, 1955, 376);

Доведеться в посаг їй дати млин та садибу чигиринську (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 155);

За дощаним парканом, який огороджував подвір’я клубу, починався парк; чотири десятиріччя тому тут була поміщицька садиба (Дмит., Наречена, 1959, 205).

2. Адміністративно-громадські, виробничо-господарські та житлові будівлі колгоспу, радгоспу тощо, зосереджені в одному місці.

Центральна садиба артілі ще здалеку вабить око гостей високими кам’яними спорудами міського типу (Рад. Укр., 23.I 1954, 2);

Серед степу на багато кілометрів видніється садиба машинно-тракторної станції (Гончар, Новели, 1954, 163);

На одній садибі компактно розміщене все тваринницьке господарство артілі (Соц. твар., 3, 1956, 15).

3. Ділянка землі, що відводиться комусь для забудови, під сад та город.

Швидко й нову садибу матері нарізали. Глинища.. підійшли якраз їй (Збан., Єдина, 1959, 22);

— Що ж, хлопці, крути-верти, а переселятися доведеться,— гомоніли в юрбі. — Хоч би садибу дали таку, як треба.— Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Тют., Вир, 1964, 180);

// Ділянка землі біля будинку, зайнята садом, городом і т. ін.

В неї [пані], окрім свого двору, не було ні садиби, ані кроку землі своєї (Вовчок, І, 1955, 259);

Світ пішов нелегкий, але все ж таки він, Дорохтей, не купував би хат і садиб переселенців (Стельмах, І, 1962, 316).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. садиба — (ділянка землі біля будинку) оселя, двір, дворище, діал. обійстя. Словник синонімів Полюги
  2. садиба — сади́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. садиба — Обійстя, двір, селитьба, д. ґражда, з. осад; (панська) дворище, маєток, фільварок; (коло хати) ділянки садибка. Словник синонімів Караванського
  4. садиба — див. оселя Словник синонімів Вусика
  5. садиба — -и, ж. 1》 Житловий будинок і господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. || Те саме, що маєток 1). 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. садиба — САДИ́БА, и, ж. 1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (І. Словник української мови у 20 томах
  7. садиба — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. Словник синонімів української мови
  8. садиба — Сади́ба, -би, -бі; -ди́би, -ди́б Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. садиба — рос. усадьба невелика ділянка землі з житловим будинком, господарськими будівлями, садом і городом, що перебувають в особистому користуванні громадянина. Eкономічна енциклопедія
  10. садиба — Комплекс різноманітних споруд і зелених масивів на приватному землеволодінні. Протягом кількох століть у Новий час в багатьох країнах створювались вражаючі архітектурні ансамблі палаців з парками, які переважно будувались в сільській місцевості. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. садиба — Сади́ба, -би ж. Усадьба. О. 1862. VI, 95. Не було ні садиби, ні кроку землі. МВ. ІІ. 33. Словник української мови Грінченка