садиба

МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. (присадибне господарство землевласника); ФІЛЬВА́РОК іст. (у Польщі, Литві, Білорусі та Україні). (Золотницький:) Слухай! Я шляхтич.. В своїх маєтках, до́брах — ми королі (Б. Грінченко); Доведеться в посаг їй дати млин та садибу чигиринську (Н. Рибак); Старий Гамза, як не гаразд своє хазяйство вів, а проте усі його великі помістя були заложені в ломбард (Панас Мирний); Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й свій замір.. оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (М. Коцюбинський); Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями (О. Стороженко);. -. Чому ж се він мені не похвалився? Мабуть, невеличкий хуторець, — нічим гаразд хвалитись. А все ж хутір! Усе ж держава! (Марко Вовчок); У тій балці, на крутому косогорі, неначе притулилось зелене гніздо з високих верб. То був ґрунт.. Івана Михалчевського (І. Нечуй-Левицький); Сини їх — зосталися в дворі підпасичами (Панас Мирний); Пан звелів привести їх усіх увечері в економію. На економії їх усіх вибили різками (І. Нечуй-Левицький); Заспані люди бігли гасити фільварок і думали, що Параска за панським добром так плаче (М. Ірчан).

САДИ́БА (ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом), ДВІР, ДВО́РИЩЕ, ОСЕ́ЛЯ, ОБІ́ЙСТЯ, СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСА́Д заст., МИ́ЗА, ҐРАЖДА́ діал., ОСЕ́ДОК діал., ОСІ́ДИЩЕ діал., ОСЕРЕ́ДОК діал. Зручне місце для садиби обрав колись його дід (А. Хижняк); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (О. Гончар); На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Стороженко); У неї була і хата, славна і селитьба (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. садиба — (ділянка землі біля будинку) оселя, двір, дворище, діал. обійстя. Словник синонімів Полюги
  2. садиба — сади́ба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. садиба — Обійстя, двір, селитьба, д. ґражда, з. осад; (панська) дворище, маєток, фільварок; (коло хати) ділянки садибка. Словник синонімів Караванського
  4. садиба — див. оселя Словник синонімів Вусика
  5. садиба — -и, ж. 1》 Житловий будинок і господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. || Те саме, що маєток 1). 2》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. садиба — САДИ́БА, и, ж. 1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (І. Словник української мови у 20 томах
  7. садиба — Сади́ба, -би, -бі; -ди́би, -ди́б Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. садиба — САДИ́БА, и, ж. 1. Житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом є окремим господарством. Гануш пригадував, чи бачив він коли в її садибі воли та корову, та таки й не пригадав (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. садиба — рос. усадьба невелика ділянка землі з житловим будинком, господарськими будівлями, садом і городом, що перебувають в особистому користуванні громадянина. Eкономічна енциклопедія
  10. садиба — Комплекс різноманітних споруд і зелених масивів на приватному землеволодінні. Протягом кількох століть у Новий час в багатьох країнах створювались вражаючі архітектурні ансамблі палаців з парками, які переважно будувались в сільській місцевості. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. садиба — Сади́ба, -би ж. Усадьба. О. 1862. VI, 95. Не було ні садиби, ні кроку землі. МВ. ІІ. 33. Словник української мови Грінченка