сальник

СА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Жирова складка в очеревині людини та ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець.

Великий сальник;

Малий сальник;

// Те саме, що здір.

2. Страва з гречаної каші з печінкою і меленим перцем, запечена у здорі.

Сальника хазяїнові засмажили, бо Іван Петрович дуже любив сальника... (Остап Вишня);

Стрекотали пащекуваті перекупки, що сновигали поміж возів, пропонуючи свій невибагливий крам: – Сальники гаряченькі з гречаною кашею... (С. Добровольський).

3. техн. Пристрій для ущільнення отворів, через які проходять рухомі частини механізмів (вали, штоки тощо).

Андрій Дубченко припасовував кільця сальника (О. Бойченко);

Сальник ущільнення для насоса.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сальник — са́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сальник — I с`альник-а, ч. 1》 Жирова складка в очеревині людини і ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець. Великий сальник — сальник, який утворюється листками очеревини, що покривають стінки шлунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сальник — ЗДІР (нутряне сало), СА́ЛЬНИК рідше, НУТРЯ́К діал., СЕРЕДО́ВЕ́ СА́ЛО діал. Парує затертий здором, пропашілий від часнику і перцю, тлустий густо-золотий борщ (І. Словник синонімів української мови
  4. сальник — Са́льник, -ку (страва) сальни́к, -ка́; -ники́, -кі́в (хто торгує салом) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сальник — СА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Жирова складка в очеревині людини та ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець. Великий сальник; Малий сальник; // Те саме, що здір. 2. Страва з гречаної каші з печінкою і меленим перцем, запечена у здорі. Словник української мови в 11 томах
  6. сальник — Сальник, -ка м. Родъ кушанья. Изрубленная свиная печенка, перемѣшанная съ гречневой кашей и изжаренная въ сальникѣ. Маркев. 162. Словник української мови Грінченка