сальник
СА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Жирова складка в очеревині людини та ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець.
Великий сальник; Малий сальник;
// Те саме, що здір.
2. Страва з гречаної каші з печінкою і меленим перцем, запечена у здорі.
Сальника хазяїнові засмажили, бо Іван Петрович дуже любив сальника… (Вишня, II, 1956, 37);
Стрекотали пащекуваті перекупки, що сновигали поміж возів, пропонуючи свій невибагливий крам: — Сальники гаряченькі з гречаною кашею… (Добр., Очак. розмир, 1965, 44).
3. техн. Пристрій для ущільнення отворів, через які проходять рухомі частини механізмів (вали, штоки тощо).
Ми спробували якось виготовити сальник ущільнення для насоса «КСМ» не з бронзи, як робиться на заводі, а з капрону. Служив він разів у чотири довше (Роб. газ., 29. V 1965, 2);
Андрій Дубченко припасовував кільця сальника (Бойч., Молодість, 1949, 41).
Значення в інших словниках
- сальник — са́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сальник — I с`альник-а, ч. 1》 Жирова складка в очеревині людини і ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець. Великий сальник — сальник, який утворюється листками очеревини, що покривають стінки шлунка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сальник — СА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Жирова складка в очеревині людини та ссавців, що є захисним органом черевної порожнини; чепець. Великий сальник; Малий сальник; // Те саме, що здір. 2. Страва з гречаної каші з печінкою і меленим перцем, запечена у здорі. Словник української мови у 20 томах
- сальник — ЗДІР (нутряне сало), СА́ЛЬНИК рідше, НУТРЯ́К діал., СЕРЕДО́ВЕ́ СА́ЛО діал. Парує затертий здором, пропашілий від часнику і перцю, тлустий густо-золотий борщ (І. Словник синонімів української мови
- сальник — Са́льник, -ку (страва) сальни́к, -ка́; -ники́, -кі́в (хто торгує салом) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сальник — Сальник, -ка м. Родъ кушанья. Изрубленная свиная печенка, перемѣшанная съ гречневой кашей и изжаренная въ сальникѣ. Маркев. 162. Словник української мови Грінченка