1. Словник української мови у 20 томах

самозвинувачення

САМОЗВИНУВА́ЧЕННЯ, я, с.

Звинувачення самого себе у чому-небудь.

У всіх хворих помічались зниження інтелекту і характерні при хронічному алкоголізмі емоціональні розлади з поєднанням ідей самопереоцінки із самозвинуваченням (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозвинувачення — самозвинува́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самозвинувачення — -я, с. Звинувачення самого себе у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозвинувачення — САМОЗВИНУВА́ЧЕННЯ, я, с. Звинувачення самого себе у чому-небудь. У всіх хворих помічались зниження інтелекту і характерні при хронічному алкоголізмі емоціональні розлади з.. поєднанням ідей самопереоцінки із самозвинуваченням (Фізіол. ж., VI, 5, 1960, 578). Словник української мови в 11 томах