1. Словник української мови у 20 томах

санниця

СА́ННИЦЯ, і, ж., розм.

Погода, сприятлива для їзди на санях;

// Дорога, в'їжджена саньми.

– Я вже сказав, що гній будеш возити. Санниця не завжди буває (М. Томчаній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. санниця — са́нниця 1 іменник жіночого роду погода, сприятлива для санної їзди розм. са́нниця 2 іменник жіночого роду дорога, в'їжджена саньми розм. Орфографічний словник української мови
  2. санниця — -і, ж., розм. Погода, сприятлива для їзди на санях. || Дорога, в'їжджена саньми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. санниця — СА́ННИЦЯ, і, ж., розм. Погода, сприятлива для їзди на санях; // Дорога, в’їжджена саньми. — Я вже сказав, що гній будеш возити. Санниця не завжди буває (Томч., Жменяки, 1964, 249). Словник української мови в 11 томах