свердлити

СВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що.

1. Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини.

Виливала [баба] переполох. Міряли мене нащось до одвірка, на одвірку, на височині мого зросту, свердлили дірку і забивали паколок (С. Васильченко);

Сидить [Стасик] осторонь, мовчки свердлить свердлом метал і лише зрідка позиркує на Лукію (О. Гончар);

Все щось мудрує [Іван Кіндратович] .. Пиляє ножівкою, свердлить, пригвинчує, припасовує (Д. Ткач);

// Робити свердлом глибокі отвори в гірській породі, ґрунті і т. ін.; закладати свердловини.

Її цікавило, для чого дід Тиміш з колгоспниками свердлять ґрунт, навіщо Ярослава креслить на папері береги балки (В. Минко);

Займалась ця [геологічна] група тим, що шукала в пустельних місцевостях підземні джерела й свердлила артезіанські колодязі (Л. Дмитерко).

2. Прочищати, проточувати отвори, ходи (про тварин і водорості).

3. перен. Швидко рухаючись, пронизувати повітря.

Свердлячи розпечене повітря, снаряди били, стогнали й співали на різні голоси (П. Панч);

Ластівки стрімко свердлили вітер і на льоту ковтали їх [комарів] (З. Тулуб).

4. перен. Постійно і сильно тривожити (про біль).

Тільки тепер Петро Петрович відчув, що він дуже зморився. Тіло було немов налите, в нозі свердлив кістку біль (П. Кочура);

Біль пронизує до кісток, свердлить буравами тіло (М. Стельмах);

Відчуття болю бувають різні .. Буває біль, який тисне, коле, ріже, стягує, тупий біль, який свердлить (з наук.-попул. літ.).

5. перен. Невідступно переслідуючи, непокоїти, гнітити, мучити (про думки, почуття і т. ін.).

Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю, як щось свердлить мій мозок (М. Коцюбинський);

Серце кожному свердлила одна і та ж думка – Полоз ще не знав про смерть Віри Михайлівни (В. Собко);

Його мозок свердлило невпинно питання: “Що робити?..” (Олесь Досвітній).

◇ (1) Свердли́ти (діря́вити) / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) кого, що – пильно, пронизливо дивитися на кого-, що-небудь.

Він [Руді] стоїть на порозі й пильно, жадно дірявить очима темну теплу кирею (В. Винниченко);

Чарнецький наморщив лоба і очима, повними ненависті, свердлив козаків (П. Панч);

Посвердливши якусь хвилину Васька очима, я мовчки схилився над столом (Ю. Збанацький);

Старі баби хрестяться йому вслід і вицвілими очима, не моргаючи, дірявлять йому спину (М. Малиновська).