1. Фразеологічний словник української мови

свердлити

свердли́ти / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) кого, що. Пильно, пронизливо дивитися на кого-, що-небудь. Чарнецький наморщив лоба і очима, повними ненависті, свердлив козаків (П. Панч); За Юлькою стежить швець Раздорин, і, коли повертається вона до своєї кімнати, свердлить очима її струнку постать (А. Шиян); Дивиться (Федір) на Реву, а той свердлить його поглядом (Ю. Мушкетик); Посвердливши якусь хвилину Васька очима, я мовчки схилився над столом (Ю. Збанацький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердлити — свердли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свердлити — Свердлувати; (дірку) висвердлювати, вивірчувати, про-; Т. бурити (очима) пронизувати, прошивати; (мозок) П. пекти, гнітити, мучити, непокоїти, точити, ІД. гупати в голові. Словник синонімів Караванського
  3. свердлити — Буравити, вивірчувати, викручувати, провірчувати, проточувати (про комах), свердлувати, увірчувати, увірчуватися, угвинчувати, згвинчуватися, укручувати Словник синонімів Вусика
  4. свердлити — -лю, -лиш, недок., перех. 1》 Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини. || Робити свердлом глибокі отвори в гірській породі, ґрунті і т. ін.; закладати свердловини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. свердлити — СВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що. 1. Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини. Виливала [баба] переполох. Міряли мене нащось до одвірка, на одвірку, на височині мого зросту, свердлили дірку і забивали паколок (С. Словник української мови у 20 томах
  6. свердлити — СВЕРДЛИ́ТИ (робити свердлом заглибину, отвір), СВЕРДЛУВА́ТИ, ПРОСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВЕРТІ́ТИ, БУРИ́ТИ (буром — звичайно ґрунт, гірську породу). — Док.: просвердли́ти, ви́свердлити, ви́вертіти, пробурити. Словник синонімів української мови
  7. свердлити — Свердли́ти, -длю́, -дли́ш, -для́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. свердлити — СВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. 1. Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини. Виливала [баба] переполох. Міряли мене нащось до одвірка, на одвірку, на височині мого зросту, свердлили дірку і забивали паколок (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах
  9. свердлити — Свердлити, -длю, -лиш гл. Сверлить, буравить. Грив. II. 3. Колісник — поганий чоловік: свердле та довба та знов забива. (Погов.) Волч. у. (Лобод.). Словник української мови Грінченка