1. Великий тлумачний словник сучасної мови

свердлити

свердли́ти

-лю, -лиш, недок., перех.

1》 Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини.

|| Робити свердлом глибокі отвори в гірській породі, ґрунті і т. ін.; закладати свердловини.

Свердлити очима кого, що — пильно, пронизливо дивитися, розглядати когось, щось.

2》 Прочищати, проточувати отвори, ходи (про тварин і водорості).

3》 перен. Швидко рухаючись, пронизувати повітря.

4》 перен. Постійно і сильно тривожити (про біль).

5》 перен. Невідступно переслідуючи, непокоїти, гнітити, мучити (про думки, почуття і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердлити — свердли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свердлити — Свердлувати; (дірку) висвердлювати, вивірчувати, про-; Т. бурити (очима) пронизувати, прошивати; (мозок) П. пекти, гнітити, мучити, непокоїти, точити, ІД. гупати в голові. Словник синонімів Караванського
  3. свердлити — Буравити, вивірчувати, викручувати, провірчувати, проточувати (про комах), свердлувати, увірчувати, увірчуватися, угвинчувати, згвинчуватися, укручувати Словник синонімів Вусика
  4. свердлити — СВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що. 1. Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини. Виливала [баба] переполох. Міряли мене нащось до одвірка, на одвірку, на височині мого зросту, свердлили дірку і забивали паколок (С. Словник української мови у 20 томах
  5. свердлити — свердли́ти / посвердли́ти очи́ма (по́глядом) кого, що. Пильно, пронизливо дивитися на кого-, що-небудь. Чарнецький наморщив лоба і очима, повними ненависті, свердлив козаків (П. Фразеологічний словник української мови
  6. свердлити — СВЕРДЛИ́ТИ (робити свердлом заглибину, отвір), СВЕРДЛУВА́ТИ, ПРОСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИСВЕ́РДЛЮВАТИ, ВИВІ́РЧУВАТИ, ВЕРТІ́ТИ, БУРИ́ТИ (буром — звичайно ґрунт, гірську породу). — Док.: просвердли́ти, ви́свердлити, ви́вертіти, пробурити. Словник синонімів української мови
  7. свердлити — Свердли́ти, -длю́, -дли́ш, -для́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. свердлити — СВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. 1. Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини. Виливала [баба] переполох. Міряли мене нащось до одвірка, на одвірку, на височині мого зросту, свердлили дірку і забивали паколок (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах
  9. свердлити — Свердлити, -длю, -лиш гл. Сверлить, буравить. Грив. II. 3. Колісник — поганий чоловік: свердле та довба та знов забива. (Погов.) Волч. у. (Лобод.). Словник української мови Грінченка