свердлити

СВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех.

1. Обертаючи свердло, робити в чому-небудь отвори, заглибини.

Виливала [баба] переполох. Міряли мене нащось до одвірка, на одвірку, на височині мого зросту, свердлили дірку і забивали паколок (Вас., Незібр. тв., 1941, 163);

Сидить [Стасик] осторонь, мовчки свердлить свердлом метал і лише зрідка позиркує на Лукію (Гончар, Тронка, 1963, 91);

Все щось мудрує [Іван Кіндратович].. Пиляє ножівкою, свердлить, пригвинчує, припасовує (Ткач, Арена, 1960, 204);

// Робити свердлом глибокі отвори в гірській породі, грунті і т. ін.; закладати свердловини.

Її цікавило, для чого дід Тиміш з колгоспниками свердлять грунт, навіщо Ярослава креслить на папері береги балки (Минко, Ясні зорі, 1951, 158);

Займалась ця [геологічна] група тим, що шукала в пустельних місцевостях підземні джерела й свердлила артезіанські колодязі (Дмит., Розлука,1957, 197).

◊ Свердли́ти очи́ма (по́глядом) кого, що — пильно, пронизливо дивитися, розглядати когось, щось.

Чарнецький наморщив лоба і очима, повними зненависті, свердлив козаків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 335);

За Юлькою стежить швець Раздорин, і, коли повертається вона до своєї кімнати, свердлить очима її струнку постать (Шиян, Магістраль, 1934, 17);

Дивиться [Федір] на Реву, а той свердлить його поглядом (Мушк., Серце.., 1962, 122).

2. Прочищати, проточувати отвори, ходи (про тварин і водорості).

3. перен. Швидко рухаючись, пронизувати повітря.

Свердлячи розпечене повітря, снаряди били, стогнали й співали на різні голоси (Панч, І, 1956, 124);

Ластівки стрімко свердлили вітер і на льоту ковтали їх [комарів] (Тулуб, В степу.., 1964, 39).

4. перен. Постійно і сильно тривожити (про біль).

Тільки тепер Петро Петрович відчув, що він дуже зморився. Тіло було немов налите, в нозі свердлив кістку біль (Кочура, Зол. грамота, 1960, 112);

Біль пронизує до кісток, свердлить буравами тіло (Стельмах, II, 1962, 386);

Відчуття болю бувають різні.. Буває біль, який тисне, коле, ріже, стягує, тупий біль, який свердлить (Наука.., 3, 1968, 28).

5. перен. Невідступно переслідуючи, непокоїти, гнітити, мучити (про думки, почуття і т. ін.).

Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю, як щось свердлить мій мозок (Коцюб., II, 1955, 231);

Серце кожному свердлила одна і та ж думка — Полоз ще не знав про смерть Віри Михайлівни (Собко, Зор. крила, 1950, 308);

Його мозок свердлило невпинно питання: «Що робити?..» (Досв., Гюлле, 1961, 81).