свистячий
СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до свиста́ти.
2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист.
На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (з наук. літ.);
В її тіло впивалась гнучка, свистяча лозина (О. Донченко);
Натужно чахкає паровик, викидаючи в боки свистячі гейзери пари (П. Колесник);
// З тембром свисту, зі свистом.
Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі згуки (М. Коцюбинський);
Вона підвела голову і тихо спитала свистячим шепотом: – Як “не прийде”? (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свистячий — свистя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- свистячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до свистати. Свистяча задуха — розлад дихання у тварин, що настає від звуження голосової щілини, спричинюваного атрофією м'язів. 2》 у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. || З тембром свисту, зі свистом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свистячий — СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до свиста́ти. 2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (Укр. нар. муз. інстр. Словник української мови в 11 томах