1. Великий тлумачний словник сучасної мови

свистячий

свистя́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до свистати.

Свистяча задуха — розлад дихання у тварин, що настає від звуження голосової щілини, спричинюваного атрофією м'язів.

2》 у знач. прикм. Який утворює присвист, свист.

|| З тембром свисту, зі свистом.

Свистячі звуки (приголосні) лінгв. — те саме, що свистячі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистячий — свистя́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. свистячий — СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до свиста́ти. 2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. свистячий — СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до свиста́ти. 2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (Укр. нар. муз. інстр. Словник української мови в 11 томах