свистячий

Значення в інших словниках

1. свистячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до свистати. Свистяча задуха — розлад дихання у тварин, що настає від звуження голосової щілини, спричинюваного атрофією м'язів. 2》 у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. || З тембром свисту, зі свистом. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. свистячий — СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до свиста́ти. 2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
3. свистячий — СВИСТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до свиста́ти. 2. у знач. прикм. Який утворює присвист, свист. На свистячих інструментах звук утворюється вдуванням повітря через отвір в корпусі (флейта) або через свисток (сопілка) (Укр. нар. муз. інстр. Словник української мови в 11 томах