1. Словник української мови у 20 томах

свояк

СВОЯ́К, а́, ч.

1. Брат дружини.

[Денис:] Мокрина таки трохи чи не з рідні нам, бо брата мого у других, Ригорія Шапувала, свояк та держав її небогу, Петрову дочку... (М. Кропивницький);

// Чоловік жінчиної сестри.

Згодом на вогник зайшов Петро Семенович Ярошенко, свояк Галаженка. Вони одружені на рідних сестрах (з газ.).

2. діал. Родич.

Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові, все Городиські, хоч і не свояки (І. Франко);

– Поклони так само нема ким пересилати – ми не кревні, ані свояки (Леся Українка).

3. розм. Своя, близька людина.

Свій свояка вгадав здалека (Номис);

– Бачу, – тут свої люди, – тремтячим голосом промовив старець. – Тхе! Знайшов своїх! – зареготав Задорожній. – Свояк обізвався!.. (П. Автомонов).

◇ (1) Своя́к з лі́вої щоки́, ірон. – нерідна, чужа людина.

[Маруся:] Сват він мені чи брат, чи яка рідня?.. [Іван:] Та так, ніби свояк з лівої щоки... (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свояк — своя́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. свояк — Брат дружини; Д. родич; ЖМ. близька людина, як ім. свій. Словник синонімів Караванського
  3. свояк — -а, ч. 1》 Брат дружини. || Чоловік жінчиної сестри. 2》 діал. Родич. 3》 розм. Своя, близька людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свояк — Родич, (вона) родичка, (вони) рідня, див. фаміліянт Словник чужослів Павло Штепа
  5. свояк — Ми свояки: його батько і мій батько коло однієї печі грілись. Жарт, коли безпідставно вдають із себе рідню. Ми свояки: його мама й моя мама на одній воді хустки прали. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. свояк — А, ч. Своя людина. Він свояк, тож можеш спокійно розповідати. Словник сучасного українського сленгу
  7. свояк — (-а) ч.; мол. Своя людина у всіх компаніях. ПСУМС, 63. Словник жарґонної лексики української мови
  8. свояк — своя́к з лі́вої щоки́, ірон. Нерідна, чужа людина. (Маруся:) Сват він мені чи брат, чи яка рідня?.. (Іван:) Та так, ніби свояк з лівої щоки… (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
  9. свояк — РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Словник синонімів української мови
  10. свояк — Своя́к, -ка́; свояки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. свояк — СВОЯ́К, а́, ч. 1. Брат дружини. [Денис:] Мокрина таки трохи чи не з рідні нам, бо брата мого у других, Ригорія Шапувала, свояк та держав її небогу, Петрову дочку… (Кроп., II, 1958, 437); // Чоловік жінчиної сестри. Словник української мови в 11 томах
  12. свояк — Свояк, -ка м. Своякъ. Свій свояка вгадає здалека. Ном. № 7962. Словник української мови Грінченка