1. Словник української мови у 20 томах

світати

СВІТА́ТИ, а́є, недок.

1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати.

– Миколо, мій голубе сизий! – сказала Мокрина. – Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю, – думка про тебе тліє в моєму серці (І. Нечуй-Левицький);

Поблідли зорі. День світає (Микола Чернявський);

* Образно. В душі моїй щось грало і світало, Було в ній щось дорожче над алмаз (І. Франко).

2. безос. Наставати (про світанок); розвиднятися.

І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває (Т. Шевченко);

Вже надворі стало світати (І. Нечуй-Левицький);

Світало, як проїздили Вітрову Балку (А. Головко);

* Образно. “О не журись через край: Ще на життя не світало. Другому зіркою сяй!” Так її серце казало (О. Олесь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світати — (про початок світанку) розсвітати, розвиднюватися, дніти, (дуже рано) сіріти, світліти, ясніти, зоріти. Словник синонімів Полюги
  2. світати — світа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. світати — Займатися <�заводитися> на світ, РОЗВИДНЯТИСЯ, сіріти, док. обвиднітися. Словник синонімів Караванського
  4. світати — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  5. світати — [св'ітатие] -айеи Орфоепічний словник української мови
  6. світати — -ає, недок. 1》 Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. 2》 безос. Наставати (про світанок); розвиднятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. світати — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
  8. світати — Світа́ти, -та́є; свіну́ти, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. світати — СВІТА́ТИ, а́є, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. — Миколо, мій голубе сизий! — сказала Мокрина. — Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю,— думка про тебе тліє в моєму серці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. світати — Світати, -тає гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Словник української мови Грінченка