світати

Значення в інших словниках

1. світати — (про початок світанку) розсвітати, розвиднюватися, дніти, (дуже рано) сіріти, світліти, ясніти, зоріти. Словник синонімів Полюги
2. світати — світа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. світати — Займатися <�заводитися> на світ, РОЗВИДНЯТИСЯ, сіріти, док. обвиднітися. Словник синонімів Караванського
4. світати — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
5. світати — -ає, недок. 1》 Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. 2》 безос. Наставати (про світанок); розвиднятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. світати — СВІТА́ТИ, а́є, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. – Миколо, мій голубе сизий! – сказала Мокрина. – Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю, – думка про тебе тліє в моєму серці (І. Словник української мови у 20 томах
7. світати — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
8. світати — Світа́ти, -та́є; свіну́ти, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. світати — СВІТА́ТИ, а́є, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. — Миколо, мій голубе сизий! — сказала Мокрина. — Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю,— думка про тебе тліє в моєму серці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
10. світати — Світати, -тає гл. безл. Свѣтать, разсвѣтать. Світає, край неба палає. Шевч. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Словник української мови Грінченка