сивина

СИВИНА́, и́, ж.

1. Сиве волосся.

Косми чорного волосся, подекуди з білими нитками сивини, просто спадали на плечі (М. Коцюбинський);

Перша сивина заблищала сріблом на скронях (З. Тулуб);

Сивина приємно пасувала його бадьорій рухливості (Я. Качура);

* У порівн. На його .. бороді повисла срібна осіння павутина і поблискувала на скупому сонці, як сивина (О. Донченко);

// Сивий колір (волосся).

Навіть брови та невеличкі вуса зараз були волохаті і мовби посріблені сивиною (А. Головко);

На сивину волосся лягало проміння сонця (М. Трублаїні);

// перен. Про старість.

Сивина навчила Кожну мить хорошу берегти (М. Рильський);

Навесні, як гай, помолодію. То дарма, що втома й сивина (Л. Дмитерко);

– І не соромно, тітко, у вашому віці говорити отаке? Сивини своєї посовістилися б! (І. Цюпа).

2. перен. Сірувато-біле забарвлення чого-небудь, сірувато-білий наліт на чомусь.

Високо-високо залетіло вгору в дні свої останні бабине літо, висвічує сивиною на сонці (С. Васильченко);

Кому ж повірить? Іскрам золотистим Чи сивині осик, осик глухих? (М. Рильський);

На ранок мороз сивиною вкривав землю, стріхи, дерева... (А. Головко);

Григор підсунувся до дівчини, обкутав її лице тютюновою сивиною (Є. Гуцало);

* Образно. Рожевий відблиск сонця ледве-ледве пробивався крізь каламутну сивину похмурого зимового ранку (С. Добровольський).

3. перен. Далекі часи; давнина.

Андрій слухає страшне оповідання; із давньої сивини, через століття, до нього долітають дикі зойки (Д. Бедзик).

◇ (1) До пе́ршої сивини́ – до старості, до немолодих років.

Скажіть, як можуть влаштувати свій дім 20 мільйонів людей, котрі часто-густо до першої сивини живуть у гуртожитках! (із журн.);

До си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́) див. во́лос;

(2) З сивини́ (рідко з сиви́зни́) вікі́в (столі́ть) – з найдавніших часів, з минулого.

[Придорожній:] Правда, Іване, в ньому [портреті] неначе з сивини віків проглядає сила дика і войовнича (О. Корнійчук);

– Скільки ж казок про нас перекажуть [майбутні покоління], .. І повстанемо з сивини століть (О. Довженко);

Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди – Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, і Богдан, і славний Морозенко, і козаки Швачка та Голота – і кличуть до бою за Батьківщину (О. Довженко);

(3) Сивина́ вікі́в (столі́ть) – дуже давні часи; давнина.

Як не можна з матері сміятися, так не можна і дівчину навіть словом образити... Сивина століть, оберігаючи майбутнє поколінь, турбувалася про найкращі і найтрудніші дівочі літа (М. Стельмах).