синій

СИ́НІЙ, я, є.

1. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра – середній між голубим і фіолетовим.

Стрів [Антін] несподівано Марту. Ішла назустріч, затягнена в синій новий костюм (М. Коцюбинський);

Радісно веселили око яскраво-червоні, сині й жовті фарби, в які помальовано передню стіну кожної хати (Ю. Смолич);

Петро, стрункий, широкоплечий, з русявим чубом і синіми очима стояв серед хати (П. Панч);

Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Олесь Досвітній);

* У порівн. Дні потяглися для мене, як синій чад (М. Коцюбинський);

// Який цвіте квітками такого кольору.

Розкинувсь по землі синій ряст; розрослась зелена рута (Марко Вовчок);

Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (І. Нечуй-Левицький);

Боєць стояв над кущиком синіх васильків (О. Гончар);

// Зробл. із квіток такого кольору.

На голові [у Русалки Польової] синій вінок з волошок (Леся Українка);

// Який кольором наближається до синього; який має відтінок синього кольору.

От і Дніпро блищить синьою хвилею, і човни по березі розкидані (Марко Вовчок);

У гори вітер з заходу навіяв синіх непроглядних хмар і заліг (С. Чорнобривець);

// Уживається як постійний епітет до деяких назв.

Ой як зацвіло синєє море Та різними цвітами (з народної пісні);

Хмаро... Гей хмаро!.. Візьми і мене В край той з тобою за синєє море (Микола Чернявський);

// у знач. ім. си́нє, нього, с. Синій колір.

Попереду жінка в сірому, а за нею жінка в синьому (М. Коцюбинський);

Вона малює піч синім і червоним, чорним і рудим, жовтим і зеленим, як учила її покійна мата (Ю. Яновський).

2. Який дуже зблід, змарнів або почервонів, набувши відтінку такого кольору (про обличчя, шкіру і т. ін.).

Втеребила [мати] в пісок жовтий Старі сині руки (Т. Шевченко);

На другий день усі бачили Остапа з червоними очима і синім носом (Панас Мирний);

Ясногорська справді стояла бліда, з синіми смугами під очима (О. Гончар);

Біле, аж синє, тіло його запалилося на сонці, почервоніло на спині та шиї (Григорій Тютюнник);

// Який має обличчя, шкіру такого кольору (про людину).

Князь аж синій походжає Та сам несмілих наливає [споює] (Т. Шевченко);

Бурунда, німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині (І. Франко);

Наперед вийшов велетень-рибалка, .. поліз у воду, одразу став синій (Ю. Яновський);

Не жити вже Демидові на білому світі, бо ж такий він синій та пухлий (О. Довженко);

// у знач. ім. си́нє, нього, с. Відтінок такого кольору (про обличчя, шкіру).

У п'яниці коли не під очима синє, так плечі в глині (прислів'я).

3. Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв, термінів.

Якщо синій люпин добре проростає, розвивається і дає найвищий урожай при ранньому посіві, то білий кормовий треба сіяти в третій декаді квітня (з газ.);

У Карпатах водяться такі види бабок, як чотириплямиста, красуня блискуча, красуня-дівчина, дозорець, коромисло синє та ін (з наук.-попул. літ.);

Синій кит.

△ (1) Метиле́новий си́ній – метиленблау; Си́ній кит див. кит¹.

◇ (2) Аж си́ній, зі сл. бі́дний. – дуже, надзвичайно.

– Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарновський);

Бі́дний, аж си́ній див. бі́дний;

(3) За си́нє мо́ре (д) див. мо́ре.