скакати

СКАКА́ТИ, скачу́, ска́чеш і скака́ю, скака́єш, недок.

1. Робити стрибок, стрибки; стрибати.

Скаче, як теля на мотузку (прислів'я);

Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок);

Василько підігнув праву ногу догори, голову перекривив на лівій бік і скакав на лівій нозі (Л. Мартович);

Пси побачили пана.., скачуть на груди (М. Коцюбинський);

Коники зелені скачуть у траві (В. Сосюра);

// Стрибком кидатися вниз.

По берегах і корчах ситнику й кінської м'яти вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Н. Кобринська);

– Чим же ви докажете, що її так дуже кохаєте? – Чим же вам довести? Не скакати ж мені з оцієї кручі в море! – сказав Ломицький. – Скакайте, то пойму віри, – сказала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький);

– Вона плигнула за борт. За нею поспішив і я. Ми швидко залишились позаду брига. Люди скакали з нього в море (Ю. Яновський);

// Стрибком вихоплюватися кудись, на що-небудь.

“Я ска́чу на коня, жену й жену без тями, Почерез поле й ліс, через яри та ями!” (І. Франко);

// Стрибком перехоплюватися на другий бік чого-небудь.

Через низький тин усі собаки скачуть (Номис);

Пробігає лис голодний, Через пеньки скаче; Аж слухає: десь ворона На гілляці кряче (С. Руданський);

Скакав [пастух] за неслухняними телятами босими ногами через рови (Л. Мартович);

Невблаганні садові пірати – хлопчаки – падали з яблунь, скакали через огорожу й тікали (О. Довженко);

// Падаючи, ударяючись об що-небудь, підстрибувати, підлітати вгору або відлітати вбік.

Скакали поліняки на тендері, різав у обличчя вітер (В. Еллан-Блакитний);

// Мерехтіти (про світло, тінь, відблиски та ін.).

В кутах хати все дивніше і раптовніше [раптовіше] скакали .. чорні тіні (Г. Хоткевич);

На верболозах скакали рожеві відблиски багаття (Григорій Тютюнник);

Зблиски червоних спалахів скакали плямами на їхніх блідих обличчях (О. Гончар);

// Мигтіти перед очима того, хто швидко їде (про нерухомі предмети).

Сідаємо на підводу і з головоломною скорістю спускаємось з гори. Нічого не можна роздивитись. Дерева тільки скачуть і крутяться за тобою, перед тобою (М. Коцюбинський).

2. Роблячи стрибок, стрибки, переміщатися з одного місця на інше, просуватися далі.

Тепер доводилось скакати з каменя на камінь, що були розкидані по дні Боровиці (І. Нечуй-Левицький);

// Бігти, підстрибуючи.

Несе, було, на гору відра з водою стара, убога жінка, а за нею чорнявий обшарпаний хлопчик скаче, – чи пізнав би хто Олександру, багату козачку, пишну дівчину? (Марко Вовчок);

Олекса Безик виходить з свого подвір'я, за ним по болоті скаче дітвора (М. Коцюбинський);

// Швидко текти, натикаючись на каміння, уступи і т. ін. (про струмок, річку тощо).

Це місце має красу щиро ідилічну .. Вода блищить на сонці; скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму... (І. Нечуй-Левицький);

Набравшись води дощової, Буйно з узбочин гірських течією могутньою рине [струмок] І у долинах реве бистриною, по спадинах скаче (М. Зеров);

// Швидко переходити з одного об'єкта на інший (про очі, погляд).

Зеленкуваті очі скакали в нього, як жаби понад болотом (М. Коцюбинський);

– Доброго дня! – по-дорослому вітається він, переступаючи поріг, а очі його так і скачуть по кутках, все помічаючи (Є. Гуцало);

// перен. Порушуючи послідовність, переходити від одного до іншого; думати, говорити або робити то одне, то інше.

Вона нічого не могла зрозуміти: думки й гадки скакали у неї в голові (М. Коцюбинський).

3. Різко коливатися.

Іван Іванович теж сидів, наче хмара, й не підводив голови від приладу. Сьогодні в нього щось не ладилось: стрілки скакали, корегувати було трудно (П. Автомонов);

// Прискорено, швидко битися (про серце).

Він тільки тямив, що .. він біжить і чує довкола великий тупіт ніг, і чує у грудях, як скаче серце (М. Коцюбинський);

У старого серце скаче, Наречена гірко плаче: “В монастир піду я краще, Ніж вінчатись напропаще [напропале]!” (М. Рильський);

// Дуже тремтіти (про плечі, пальці тощо).

З голосним плачем вона упала в крісло, а він дивився на її плечі, що скакали в риданні (М. Коцюбинський);

// перен. Несподівано, різко змінюватися.

Ціни скачуть;

Температура скаче.

4. Бігти навскач, з великою швидкістю (про коней).

Злякана коняка, згубивши хазяїна, несамовито скаче полем (Панас Мирний);

Вже кінь скаче на луки, чавить копитами траву, аж бризкає із неї сік (Григорій Тютюнник);

// Їхати на коні, на конях навскач, швидко.

Перехрестився неборак, Коня найкращого сідлає І скаче в Київ (Т. Шевченко);

Гайдук скакав, злившись в одне з конем (П. Панч);

// Швидко пересуватися, їхати (про віз, коляску і т. ін.).

Скакав по вулиці звощик [візник], і гнався за ним гуркіт коліс, як божевільний... (М. Коцюбинський);

Як на морях кораблі безвантажні, хисткі і непевні, Мчать і гойдаються, вітрові й хвилям скоряючись буйним, Так і легка колісниця без Бога-керманича скаче, І підкидає візницю, і небом гримить, як порожня (М. Зеров).

5. що, чого і без дод., розм. Танцювати.

Ой загадали хорошенько іграти [грати], а парубку з дівчиною скакати. “Лучче [краще] я буду крутії гори копати, як я маю з поганим скакати” (Сл. Б. Грінченка);

Підтикався [писар] та й давай вегері скакати перед громадою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Будяк скаче, не вгаває, Підморгне і примовляє: “Оттак, квіти, так!” (Л. Глібов);

// коло кого, перен. Робити будь-що, намагаючись догодити кому-небудь, дістати згоду на щось і т. ін.

Що ж можна знайти образливого в тім, що мене зацікавила .. пані Б.? Що я мусив довго благати, довго скакать коло неї, поки дала дозвіл написати з неї етюд..? (М. Коцюбинський);

“Я розрушаю в твоїх жилах молоду кров, – не так ти будеш коло мене скакати!” (І. Франко).

◇ Аж зо́рі ска́чуть див. зоря́;

[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;

Аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.) див. пі́на;

(1) Го́пки скака́ти – охоче бігти, іти куди-небудь.

Онопрій усе наставляв ухо на Саливона і своє гукнув: – Пісного борщу не годна зварить, а до церкви гопки скаче! (В. Кучер);

(2) Скака́ти (вска́кувати, стриба́ти) / ско́чити (вско́чити, стрибну́ти) в гре́чку – зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбні зв'язки.

[Зінька (сама):] Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці: заманулося на старість у гречку скакати (М. Кропивницький);

Розумиха побожно перехрестилась: – Чого ж би вас бив Лелека?.. вдовою прожили чесно: все село знає .. Не сушіть голови задурно. – Дуже вже старий для мене. – Не скакатиме в гречку, дома сидітиме біля жінки (М. Лазорський);

Злі язики розпускали плітки, начебто його Жанночка скаче в гречку з Михайлом Чорногором (Л. Дмитерко);

Як би він не жив, та жив, аби в чужу гречку не вскакував (прислів'я);

– Та зовсім не до молодиці, Парасочко! – трохи повеселів сотник. – В моєму віці ѣѣта в гречку стрибати? (В. Чемерис);

– Дивіться, ще оступимось... Скочимо в гречку. – А чого б не скочити? (Ю. Мушкетик);

І за що ж мусить погибати хоч би й оцей безталанний Олекса Сенчило? А Олекса Сенчило стоїть посеред колеса [присуджений до страти]. За те, що трапилось, може, раз на віку, вскочити в гречку! (П. Куліш);

– Чого це ти очі опускаєш, як на другий день після весілля? Може, десь в гречку вскочила та тепер глипаєш очима? (Григорій Тютюнник);

“Ні, справді”, – наполягав я. – “Відтоді, як ми разом, мені й на думку не спадало стрибнути в гречку” (із журн.);

(3) Скака́ти під ду́дочку (д) див. танцюва́ти;

(4) Скака́ти (іти́) по верха́х – глибоко не вникати, не торкатися суті чого-небудь (у розмові, виступах і т. ін.).

І все то не по верхах скаче [Проценко], а розумним словом глибоко гвоздить (Панас Мирний);

Звичайно, ти перед нею злидар духу, не вмієш заглиблюватись, ідеш по верхах (О. Гончар);

(5) Скака́ти так, як загра́є хто – підкорятися кому-небудь, діяти за чиєюсь вказівкою.

– Тепер ви будете скакати так, як заграю! (І. Франко);

(6) Скака́ти ца́па – рішуче протидіяти чому-небудь, протестувати проти чогось, заперечувати щось.

[Роман:] Та хоч би батько цапа скакав, а я таки оженюсь на Мотрі (І. Карпенко-Карий);

Танцюва́ти (рідше скака́ти) / затанцюва́ти (потанцюва́ти) під ду́дку (під ду́дочку) див. танцюва́ти;

(7) Хоч го́пки скачи́ – уживається для вираження марності чиї-небудь зусиль, неможливості, безсилля зробити щось; що не роби.

– Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі, – впевнено кидає Мар'ян. – Покрутяться вони, мов посолені в'юни, а без мужика, хоч гопки скачи, нічого не зроблять (М. Стельмах);

– А от у мене шкідників не було. Вродило теж не дуже, зерно легке, присушене, але тут уже хоч гопки скачи – нічого не зробиш. Сила природи... (І. Григурко);

Хоч плач, хоч скач див. плач.