скиба

СКИ́БА, и, ж.

1. Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки.

Глибоко плуг лемешами впивається в чорную землю, за скибою скиба лягає, а Зінько йде за плугом, руки на чепігах, і радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... (Б. Грінченко);

Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Панас Кандзюба, важкий і сірий у своїй свиті, як скиба, одвалена плугом, сіяв очима нудьгу питання: кудою йти? (М. Коцюбинський);

// Така смуга землі як одиниця виміру орної площі.

– Чуєш, громада землю тобі довірила? То знаєш, як її треба ділити?.. – А так, дядьку, .. щоб і ви ні одної лишньої [зайвої] скиби не получили [одержали] (М. Стельмах).

2. Відрізаний ножем великий плоский шматок чого-небудь їстівного (хліба, кавуна і т. ін.).

Широким ножем крає [юнак] на великі, товсті скиби пухку паляницю (В. Козаченко);

* У порівн. Ось сонце ще більше осіло; мов скиба стиглого кавуна, червоніє воно тілько половиною (Панас Мирний).

Сі́яти (розсіва́ти) по ски́бі див. сі́яти.

◇ (1) Відрі́зана ски́ба (ски́бка) [від хлі́ба] <�Одрі́заний шмато́к хлі́ба>:

а) людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж).

– Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (Номис);

– Буде побиватися стара, та що?.. Я тепер одрізана скиба од хліба! А в село я не піду (Панас Мирний);

[Хивря:] У мене вже ні за ким більше рушникувати. .. Векла вже відрізана скибка від хліба (Укр. поети-романтики..);

В той же час відчула [Харитина], що син уже – відрізана скибка (П. Рєзніков);

Заміжня дочка для батька – одрізаний шматок хліба, а вона чіпляється, як смола чобота! Є чоловік, – чого ж ще? (Грицько Григоренко);

б) людина, яка втратила зв'язок із своїм середовищем, з колективом, змінила рід діяльності.

Він пішов з відділу на іншу роботу і тепер для нас – відрізана скиба (із журн.);

– Панас же почуває себе одрізаною скибою чи відламаною гілкою... Звісно, і в Гадячі не з медом працювалося, а все ж при домівці певніше (М. Медуниця).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скиба — 1. (виорана плугом земля) пласт. 2. (хліба) шматок, скибка, (з буханки) окраєць. Словник синонімів Полюги
  2. Скиба — Ски́ба прізвище Орфографічний словник української мови
  3. скиба — (землі) пласт; (хліба) СКИБКА; (відрізана) ІД. хто пішов з родини. Словник синонімів Караванського
  4. скиба — див. залишок Словник синонімів Вусика
  5. скиба — [скиба] -бие, д. і м. -б'і Орфоепічний словник української мови
  6. скиба — -и, ж. 1》 Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки. || Така смуга землі як одиниця виміру орної площі. Сіяти (розсівати) по скибі — сіяти злаки, багаторічні трави та ін. по вивернутих під час оранки шарах цілини, поля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. скиба — відрі́зана ски́ба (ски́бка) (від хлі́ба). 1. Людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (перев. про дочку, що вийшла заміж). — Одрізана скиба од хліба (вийшла заміж) (М. Номис); — Буде побиватися стара, та що?.. Фразеологічний словник української мови
  8. скиба — СКИ́БА (шматок вивернутої плугом землі), ПЛАСТ. Запарувала рілля, тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник); Розпушування ґрунту без обороту пласта; Оранка поля з оборотом пласта. Словник синонімів української мови
  9. скиба — Ски́ба, би; ски́би, скиб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. скиба — СКИ́БА, и, ж. 1. Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки. Глибоко плуг лемешами впивається в чорную землю, за скибою скиба лягає, а Зінько йде за плугом, руки на чепігах, і радісно йому розкривати землянеє лоно... Словник української мови в 11 томах