складати

СКЛАДА́ТИ, рідко ІСКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКЛА́СТИ, рідко ІСКЛА́СТИ, складу́, складе́ш, док., що і без дод.

1. Розміщувати що-небудь у певному порядку, в одному місці.

Наймит усім вслуговує, подає, носить, возить, мете, складає (Марко Вовчок);

Вона .. на ранок склала свої речі .. і поїхала в місто (О. Іваненко);

// Збирати докупи що-небудь розкладене, розкидане і т. ін.

[Груїчева (складає карти):] Се якийсь зачарований пасьянс, ніяк не виходить! (Леся Українка);

Дід-провідник .. наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки й бути напоготові, а сам десь зник (М. Коцюбинський);

// у що, як. Розміщувати що-небудь, надаючи певної форми.

Коло неї цілий оберемок квіточок, котрі вона складає пучечками докупи і в'яже в вінок (Панас Мирний);

Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі (М. Стельмах);

// Зібравши докупи, розміщувати у певному порядку, надавати чому-небудь якоїсь форми.

Півтора місяці лежить він нерухомо, а рани все не загоюються, хоч старий Габдулла добре склав кістки і часто мастить рани виваром рудо-червоних водоростей з Аральського моря (З. Тулуб);

// Згортаючи, згинаючи і зменшуючи цим об'єм чого-небудь, надавати йому нової форми.

Голова схаменувсь, випрямив бумагу і став складати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тарас обережно складав клапоть афіші, як реліквію дружби, спомин про незабутню зустріч (О. Ільченко);

– Спершу глянемо, що там у нього, – складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар);

Зручним рухом склав [Йон] хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під бородою вузликом (М. Коцюбинський);

Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (С. Голованівський);

// у що, на що, рідко до чого. Поміщати, класти що-небудь всередину чогось або зверху на чомусь.

Роман .. виносив мішки з пашнею з комори і складав на віз (І. Нечуй-Левицький);

[Хромець:] Я різав виноград і до збанка складав (І. Франко);

Збираю дозрілу ожину, Складаю в кошіль маслюки (П. Дорошко);

Поволі склала [Галина] все в просторий чемодан, не поспішаючи, поїхала на вокзал (Є. Кротевич);

// Надавати певного положення рукам, ногам; приймати яку-небудь позу.

[Кассандра (складає з благанням до неї руки):] Сестричко, рідна, найдорожча, молю тебе, благаю, не питай і не примушуй говорити! (Леся Українка);

Сидить [турчин], склавши ноги калачем, і палить люльку (Марко Вовчок);

Моссаковський поклав паляницю на столі, став і руки склав на поясі (І. Нечуй-Левицький);

Скорботна жінка в чорній хустці, зав'язаній по-старомодному, склавши руки на колінах, дивиться прямо перед собою (О. Гончар);

// у що, до чого. Надавати певного виразу обличчю.

Перед кожною промовою складав [прокурор] своє довге, худе обличчя до усміху (І. Франко);

Матюха з-за стола склав губи в усмішку презирливу й говорив, недбало кидаючи слова (А. Головко).

2. З'єднуючи окремі частини, одержувати щось ціле (про механізми, машини і т. ін.); монтувати.

Снопов'язалка два роки робила в першій бригаді, сама Тетяна її нову складала й найкраще вивчила цей хитрий механізм (Іван Ле);

Нові складаючи верстати, я звик ночей недосипати (М. Упеник);

Організація [підпільників] доручила Валентинові скласти радіоприймач (О. Гончар);

// Будувати що-небудь, збиваючи, скріплюючи окремі частини.

Недалеко од будинку складали рублену комору (Панас Мирний);

А ось і школа. Поверхи високі, Великі вікна, світлі, голубі... Каменярі і муляри два роки її складали з каменю (В. Бичко);

Дядько .. був майстер на всі руки: чимбарював, столярував, умів складати лежанки та печі (В. Земляк);

// З'єднуючи літери, утворювати слова; читати.

[Жураківський:] Оце навчився складати слова, та така гарячка взяла хлопця – день і ніч сидів би за книжкою (С. Васильченко);

Ніхто в редакції не знає, що лише п'ять-шість років тому чорнороб Таловиря сидів за партою в лікнепі і, нечутно ворушачи губами, складав із неслухняних літер слова (С. Журахович);

// Відбираючи і розташовуючи певним чином матеріал, створювати що-небудь ціле (про збірник, словник і т. ін.).

Нетерпляче чекаю обіцяного Вами для нашого альманаху оповідання .. Пришліть, коли можна, швидше, бо вже складаємо збірник (М. Коцюбинський);

Учні мені .. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (С. Васильченко).

3. Створювати літературний, музичний твір (вірш, пісню і т. ін.).

Легенди почали складать про неї (Леся Українка);

Вночі, коли дитина плакала, Мирон не спускав Максимчика з рук та співав йому пісні, які сам складав (М. Зарудний);

Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію і повезти цей самородний витвір на свято пісні в район (І. Волошин);

// Писати, створювати що-небудь, підбираючи, об'єднуючи та розташовуючи певним чином матеріали, дані і т. ін. (про ділові папери, документи і т. ін.).

Я був одним із гарячих організаторів страйку – виступав на зборах, складав петиції (С. Васильченко);

Батько складав алгебраїчний підручник (Ю. Смолич);

Знала [Тамара] де що лежить, швидко реєструвала прибулі папери, знімала копії, оформляла перепустки, складала потрібні списки (А. Хижняк);

Дуже мені не легко .. скласти свою біографію (М. Коцюбинський);

Іван Антонович збирався сам скласти карти тих будапештських кварталів, у штурмі яких він брав участь (О. Гончар);

// у сполуч. зі сл. мир, угода, контракт і т. ін. Домовлятися про що-небудь.

[Нагар:] Він хоче скласти угоду з нами, він просить вислухати його (О. Корнійчук);

Не одержуючи стипендії і потребуючи коштів на майбутню подорож по Україні, поет [Т. Г. Шевченко] змушений був скласти контракт з петербурзьким книговидавцем І. Т. Лисенковим на кабальних умовах (з публіц. літ.).

4. Зберігаючи, відкладаючи, поступово збирати, робити запаси чого-небудь; нагромаджувати, накопичувати.

Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Панас Мирний);

Кажуть [мати]: пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів);

За чотири роки служби в економії склав він сто п'ятдесят карбованців (М. Коцюбинський).

5. Проходити перевірку знань, уміння що-небудь робити; здавати.

Він пішов до другої кімнати, де молоді робітники, майбутні інженери, складали іспити з математики (Г. Коцюба);

Великим святом був для Максима той день, коли він на “відмінно” склав математичний аналіз (Н. Рибак).

6. полігр. Набирати з друкарських літер який-небудь текст.

Коли вона [книжка] буде друкуватися, я хотів би, щоб ії склали фонетикою (М. Коцюбинський).

7. мат. Додавати одне число до другого; виконувати дію додавання.

Потім друзі множать 21 на 12 і складають обидва результати (О. Донченко);

Коли скласти висоту валу та глибину рову, то виходила перепона на тридцять – сорок метрів, обплутана колючим дротом (Ю. Яновський).

8. Утворювати, становити що-небудь.

Всі четверо [о. Василь, матушка, Раїса і Тася] складали немов родину (М. Коцюбинський);

// Бути складовою частиною; являти собою.

Улюблені в селі людські ймення так часто повторювались в кожнім домі, що можна було подумати: одну половину села складають Марії і Параски, а другу – Василі і Григорії (Т. Масенко).

9. З деякими іменниками утворює сполуки із значенням дії, названої іменником.

10. перен. Перекладати на кого-небудь будь-які обов'язки, відповідальність і т. ін.

Робити ніхто не хотів, мало не всю роботу на Хіврю складали (Грицько Григоренко).

Віддава́ти (склада́ти) / відда́ти (скла́сти) ша́ну (поша́ну, пова́гу і т. ін.) див. віддава́ти;

Дава́ти (склада́ти і т. ін.) / да́ти (скла́сти, зложи́ти і т. ін.) прися́гу див. дава́ти;

(1) Склада́ти / скла́сти же́ртви (же́ртву):

а) приносити як дар кому-небудь.

Вони [старійшини] першими виходили на вали, коли на Дніпрі чи в степу з'являвся ворог, водили людей на рать, від роду складали богам жертви, чинили суд (С. Скляренко);

б) робити що-небудь заради когось, поступаючись власними інтересами.

Всі плоди невпинного труду [труда], – усе те він в жертву сердечну складав для бідного свойого люду (І. Франко);

Після таких спектаклів я верталася додому зовсім розбитою, втомленою, знеохоченою і вже не тямила, навіщо і кому принесла я жертву (Леся Українка);

(2) Склада́ти (рідше держа́ти) / скла́сти (рідше ви́держати, ви́тримати) і́спит (екза́мен, за́лік) – відповідати на екзамені в усній чи письмовій формі на питання з певної дисципліни; екзаменуватися.

Особи, що складали іспит мають право на перегляд перевіреної роботи, а в разі незгоди з кількістю набраних балів на апеляцію;

Він був міщанин з недалекого повітового міста, вчився тільки в міській школі й видержав екзамен на вчителя (І. Нечуй-Левицький);

– А може, я й екзамену не здержу в технічне! – надумалося йому. – Ні, хіба ж я дурніший за других?.. Інші видержують, а я хіба ні? (С. Васильченко);

Бронко блискуче витримав вступний екзамен до першого класу української державної гімназії (Ірина Вільде);

– Коли б не все оце [поговір], то я змогла б до осені підготуватися, витримати іспити і таки вступити до технікуму (В. Козаченко);

– Здрастуй. – Ти чого тут? – питає дівчина. – А, це ти, – недбало каже Микола. – ѣѣСтьопу Матюшенка жду. Заліки складає (В. Собко);

Склади́ чита́ти (склада́ти) див. чита́ти.

△ (3) Склада́ти / скла́сти ви́рок (при́суд) – засудити кого-небудь.

○ (4) Склада́ти / скла́сти (рідше положи́ти) зарі́к – клястися.

Настя положила зарік якнайчастіше навідуватися до хрещениці (Панас Мирний);

Зажурилася [Горпина] .. та й склала зарік – чоловіка свого більш не кохати (Л. Яновська).

(5) Склада́ти / скла́сти зізна́ння, діал. – давати показання.

Кликали до суду зізнання складати (І. Франко);

(6) Склада́ти / скла́сти наді́ю (наді́ї) на кого – надіятися, покладатися на кого-, що-небудь.

Пріська журилася чим його свою землю засівати і як його засівати. Вона складала всі свої надії на Карпа (Панас Мирний);

(7) Склада́ти / скла́сти оста́нню ша́ну кому – те саме, що Віддава́ти / відда́ти оста́нню ша́ну (див. віддава́ти);

(8) Склада́ти / скла́сти подя́ку – висловлювати почуття вдячності.

Молодий хорунжий був творцем пам'ятника, і йому військо устами свойого [свого] підпоручика складало прилюдну подяку (Н. Кобринська);

(9) Склада́ти / скла́сти привіта́ння (салю́т) – вітати (урочисто, захоплено) кого-, що-небудь.

Він іде, полководець великий, .. Він спиняється біля порога І від імені рідного краю Привітання, мов клятву, складає (Л. Дмитерко);

Початок параду гримить .. І витязі півночі перші складають салют свій Вітчизні (М. Бажан);

(10) Склада́ти / скла́сти проба́чення перед ким, кому – пробачатися перед ким-небудь; перепрошувати когось.

Почував, що треба, і не міг рушити з місця, щоб піти і скласти пробачення перед своїм опонентом, якого міг вважати тут за гостя (Л. Смілянський);

– Прокуратура склала своє пробачення товаришу Зарубі (В. Кучер);

(11) Склада́ти / скла́сти уя́влення (уя́ву) – в думках відтворити; уявити.

Він [Дарвін] заздалегідь складає собі певне уявлення про ту тварину чи рослину, яка має бути створена ним у результаті штучного добору (з наук.-попул. літ.);

(12) Склада́ти (співа́ти) / скла́сти хвалу́ (сла́ву, гімн) кому, чому – прославляти, возвеличувати, оспівувати кого-, що-небудь.

Всі уважно слухали досвідчене пастухове слово, .. складали пастухові хвалу (К. Гордієнко);

А чого має гибіти отут він, Марко? Складати Лаврінові славу й обороняти його щастя? (Ю. Мушкетик);

Сміючись, поет складає гімн вольності, розуму, людяності! (І. Пільгук);

Я співаю гімна тобі, моє велике місто! (Ю. Яновський);

Глитали гості нашу страву, А ми сховалися в далекії кутки І відтіль їм співали славу (В. Самійленко);

– Цікаво... Що ж він [Максимович] пише в своїх листах Погодіну? – Таж про Хмельницького... – Співа хвалу чи лає? (Василь Шевчук);

(13) Склада́ти / скла́сти ціну́ кому, чому – оцінювати кого-, що-небудь об'єктивно, належним чином.

[Йоганна:] Хусо, я навчилась таку складати ціну всім багатствам, як пороху, що в нас попід ногами (Леся Українка);

Високу ціну склав Пушкіну поет-революціонер Павло Грабовський, назвавши його одним із передових людей свого часу, на чиїх творах виховувались покоління (М. Рильський);

(14) Склада́ти / скла́сти ша́ну (поша́ну, по́честь і т. ін.) кому, чому – вшановувати кого-, що-небудь.

Складає [кобзар] пошану коню і підкові (А. Малишко);

Цезар богам італійським обіцяну почесть складає (М. Зеров).

◇ Вали́ти (зва́лювати, зверта́ти, поклада́ти, склада́ти, рідше спира́ти) / звали́ти (зверну́ти, покла́сти, скла́сти, рідше спе́рти) вину́ (прови́ну) див. вали́ти¹;

Віддава́ти (відва́жувати, кла́сти заст. поклада́ти, склада́ти) / відда́ти (відва́жити, скла́сти) [земни́й (низьки́й, поясни́й)] поклі́н (уклі́н) див. віддава́ти;

Згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки [на гру́дях]: див. згорта́ти;

Зложи́ти (положи́ти, покла́сти, скла́сти) / поклада́ти (кла́сти, склада́ти) го́лову (життя́, рідше ду́шу) див. зложи́ти;

(15) [І] ціни́ не [мо́жна] скла́сти (не складе́ш) <[І] ціни́ не [мо́жна] зложи́ти (не зло́жиш)> кому, чому – хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями.

– На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький);

Ця мандрівка для мене – втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко);

Знання це скарб, йому й ціни не зложиш. Визбируй же його, де тільки можеш! (В. Мисик);

– Дмитро собі ціни ніяк не зложить, – говорили про нього дівчата. – Царівни або князівни підшукує... (М. Стельмах);

– Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки – ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас – і до плуга, і до рала (І. Драч);

Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (з усн. мови);

Кла́сти (нести́, прино́сити, склада́ти і т. ін.) / покла́сти (принести́, скла́сти і т. ін.) на ві́вта́р (на олта́р) див. кла́сти;

(16) Скла́вши (згорну́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки:

а) нічого не роблячи, не працюючи; без діла.

– Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти, склавши руки... (В. Кучер);

Зрозумів він дар науки Так, що можна вже, мовляв, “Ждати манни”, склавши руки. З того приводу й гуляв, хімікати вихваляв! (С. Олійник);

В одставку вийшов, А все-таки, заложивши руки, не хочеться сидіти (Панас Мирний);

б) не вживаючи ніяких заходів, бути осторонь чого-небудь.

– Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка);

Робочі бастують, покидають заводи .. Що ж їм сидіти, згорнувши руки, чекати, щоб за них хто подбав? (М. Коцюбинський);

– Ви сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію з селянами (І. Франко);

(17) Склада́ти (злива́ти) / скла́сти (зли́ти) пеню́ на кого – перекладати, звалювати провину на кого-небудь.

– Сама ходить по хатах, піддурює людей іти з собою, а на мене складає пеню (І. Нечуй-Левицький);

(18) Склада́ти / скла́сти до ніг кому – виявляти покору кому-небудь, залежність від кого-небудь.

Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (М. Зеров);

(19) Склада́ти / скла́сти ду́мку про кого – що – уявляти, думати що-небудь про когось, щось.

Борис Савович, той мовчун у морському кітелі, нарешті теж втрутився в розмову. – Ми не бюрократи, – сказав суворим тоном, – не з паперів складаєм про тебе думку (О. Гончар);

Тривога закрадалася в душу Мазепи і раніше, а тут йому вчувалося – попри довіру і любов до нього царя, міністри устигли скласти думку, що він таки м о ж е одірватися від царської держави! (Г. Колісник);

Я плекаю думку скласти тут, між іншим, екстерном на диплом викладача російської мови та літератури (Б. Антоненко-Давидович);

(20) Склада́ти / скла́сти (рідко зложи́ти) збро́ю:

а) припиняти збройні дії, переставати воювати.

Курсанти з кулеметами вже оточували ніжинців. – Іменем Реввійськради Республіки наказую скласти зброю (О. Довженко);

б) відмовлятися від будь-яких дій, не опиратися, визнаючи перевагу когось, чогось над собою або відступати перед труднощами.

На його запитання Ліда реготала й кокетливо докоряла, що погано не довіряти своїй вірній кізоньці. Сохацький складав зброю і вірив їй. Вірив, бо хотів вірити (Л. Дмитерко);

Сповнений енергії, рішучості й мужності, Зубін звик ніколи не складати зброї (П. Загребельний);

Хто ж він, цей далекий учитель, який зложив свою зброю перед глухою стіною догматизму, начотництва, ідеологічного пристосуванства? (М. Хвильовий);

(21) Склада́ти / скла́сти у труну́ (в моги́лу) – губити, зводити з світу.

Луки затоплено, трави побито, Хліб недостиглий поліг на лану, Голод складає людей у труну (П. Грабовський);

(22) Склада́ти / скла́сти (зложи́ти) ла́пки (кри́льця) – відмовлятися від будь-яких дій, не суперечити, не опиратися, з усім погоджуватися і т. ін.; скорятися.

Він і лапки склав (прислів'я);

Зачувши голос ненависного професора, Микоша найменше був подібний до жертви, що готова скласти крильця й потрапити в пащеку до собаки (О. Полторацький);

(23) Скла́сти на соба́чий хрест рідко – перемігши двох противників у парній боротьбі, звалити їх один на одного, навхрест.