1. Словник української мови Грінченка

складати

Склада́ти, -да́ю, -єш

сов. в. скласти, складу, -деш, гл.

1) Складывать, сложить. Зорем лан посесорові та, вижавши, складем і звозим. ЗОЮР. І. 143. Так я свій крам у коробочку склав. АД. II. 35. Ганна сиділа, склавши руки. Левиц. І. 29.

2) Набирать, набрать (типографск. терминъ). З) Составлять, составить изъ отдѣльныхъ частей, собирать. Складати машину. Херс.

4) Слагать, сложить, составлять, составить, сочинять, сочинить. Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти. Ном. № 6814. Оці вірші віршую я для себе, братія моя! мені легшає в неволі, як я їх складаю. Шевч. 442.

5) Ариѳм. Слагать. Кон. Ар. 3. — рахубу. Считать, посчитать. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. РІ. 49.

6) — хрест. Креститься, перекреститься. Перед домом Божим хреста не склав, тим його й Бог скарав. Харьк. г.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. складати — (в одне місце) укладати, пакувати, (докупи) згортати, (іспити) здавати. Словник синонімів Полюги
  2. складати — становити чи складати? Дієслово становити має багато значень, зокрема вживається в літературній мові в розумінні “бути складовою частиною чогось; являти собою щось”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. складати — склада́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  4. складати — (речі) збирати; (папір) згортати; (на що) класти; (до ніг) покладати; (жертву) приносити; (машини) монтувати; (склади) читати; (іспит) тримати, здавати; (твір) компонувати, писати; (словник) укладати; (копійку) збивати, НАГРОМАДЖУВАТИ... Словник синонімів Караванського
  5. складати — і рідко іскладати, -аю, -аєш, недок. скласти і рідко іскласти, складу, складеш, док., перех. і без додатка. 1》 Розміщувати що-небудь у певному порядку, в одному місці. || Збирати докупи що-небудь розкладене, розкидане і т. ін. || у що, як. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. складати — СКЛАДА́ТИ, рідко ІСКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКЛА́СТИ, рідко ІСКЛА́СТИ, складу́, складе́ш, док., що і без дод. 1. Розміщувати що-небудь у певному порядку, в одному місці. Словник української мови у 20 томах
  7. складати — склада́ти: ◊ скла́дати кондолє́нції → кондолєнція Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. складати — віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Фразеологічний словник української мови
  9. складати — ДОДАВА́ТИ (виконувати математичну дію додавання), СКЛАДА́ТИ, ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИ розм.; ПРИРАХО́ВУВАТИ (рахуючи). — Док.: дода́ти, скла́сти, приба́вити, приплюсува́ти, прирахува́ти. Довго цокав (Павло Сидорович) на рахівниці. Словник синонімів української мови
  10. складати — Склада́ти, -да́ю, -да́єш; скла́даний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. складати — СКЛАДА́ТИ і рідко ІСКЛА́ДАТИ, а́ю, а́єш, недок., СКЛА́СТИ і рідко ІСКЛА́СТИ, складу́, складе́ш, док., перех. і без додатка. 1. Розміщувати що-небудь у певному порядку, в одному місці. Словник української мови в 11 томах