складка

СКЛА́ДКА, и, ж.

1. Рівно складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін.;

// перев. мн. М'які поздовжні згини на тканині, утворені призбируванням, стягненням, складанням її.

– Ой, подивися, Василинко, чи гарно стоїть на мені юбка, – сказала Марія, повертаючись до Василини, – обсмикай на мені складки (І. Нечуй-Левицький);

Дівчинка .. сховала своє заплакане личко у рясних складках бабусиного плаття (Григорій Тютюнник);

// Прямолінійний згин на тканині, папері і т. ін.

На темно-сірих штанах знизу догори проходить старанно випрасована складка (Ю. Шовкопляс);

// Довгасте заглиблення чи борозенка на шкірі обличчя, тіла людини.

Навколо уст в його лягла гірка складка (М. Коцюбинський);

Помужнів [Черниш], постаршав: між чорними бровами лягла глибока складка (О. Гончар).

2. геол. Хвилеподібний вигин шарів земної кори, перев. гірських порід.

В місцях, де гірські обвали і розколини розкривають внутрішню будову гір, добре видно, як шари гірських порід зігнуті у складки різної форми (з навч. літ.);

Утворення складок, тобто гірських пасм на планеті, можливо, закономірний результат вулканізму (з наук.-попул. літ.);

// Хвилеподібний вигин на якій-небудь поверхні (на снігу, воді і т. ін.).

Тихий вітер віє вподовж річки, здіймає невеличку хвилю і широкою складкою жене вподовж течії (Панас Мирний);

Коли вечірня пітьма сховала козака в складках і кучугурах узгір'я, Косінський відірвав стомлені очі від далини (Іван Ле);

Якщо намащений клейстером папір зразу наклеїти на картон, то .. на папері появляються зморшки і складки (з наук.-попул. літ.).

3. Те саме, що скла́дчина.

Ті, що не мали наміру приступити до складки, висунулися потихеньку з хати (Л. Мартович);

Залунали збуджені вигуки..: – Видати переклад окремою книгою! – А за що видати? – Організувати складку! (П. Колесник).

(1) У (в) скла́дку – разом, спільно; на спільні кошти.

Навезли вони здобичі, Наче де на вечорниці, В складку хлопці та дівчата Назнесуть курчат до ката (І. Манжура);

Саме сьогодні офіцери батальйону влаштували урочисту вечерю: у складку купили порося (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

△ (2) Синкліна́льна скла́дка – те саме, що синкліна́ль.

Синклінальні складки – це найпростіший тип дислокацій. Утворюється він депресією верств [порід], які з плоскої форми стали вгнутими (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. складка — скла́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. складка — Скла́дка. Грошові внески приватних осіб, організацій тощо, призначені на певну мету. Третим розпорядженєм заказує ся носити ученикам відзнаки национальні, особливо при торжественних нагодах з поминенєм барв державних... Українська літературна мова на Буковині
  3. складка — [складка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
  4. складка — -и, ж. 1》 Рівно складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін. || перев. мн. М'які поздовжні згини на тканині, утворені призбируванням, стягненням, складанням її. || Прямолінійний згин на тканині, папері і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. складка — (одягу) брижа, брижка, брижик, бганка, бганочка, рясиця, див. фалда, (обличчя) зморшка, зморшочка, моршка, моршок, моршик, див. моршина, (паперу) згортка, згорточок Словник чужослів Павло Штепа
  6. складка — скла́дка грошові внески у спільну справу; складчина (ср, ст) ◊ у скла́дку на спільні кошти; у складчину (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. складка — Тектонічна структура; виникає внаслідок вигину гірських пластів без переривання їх розтяжності; складається з внутрішньої частини (ядра) і зовнішньої частини (крил); може мати форму антикліналі або синкліналі; гол. форма у будові більшості гірських пасом. Універсальний словник-енциклопедія
  8. складка — ЗБО́РКА перев. мн. (дрібна складка на тканині чи на одязі), БРИ́ЖІ мн., ЗБО́РИ мн., рідше, ЗБІ́РКА перев. мн., рідко. Спідниця на ній зараз не чорна, мухоярова, а сіра, довга і теж в рясних зборках (А. Шиян); Камізелька взялася брижами (І. Словник синонімів української мови
  9. складка — СКЛА́ДКА, и, ж. 1. Рівно складена удвоє і загнута смужка тканини, паперу і т. ін.; // перев. мн. М’які поздовжні згини на тканині, утворені призбируванням, стягненням, складанням її. Словник української мови в 11 томах
  10. складка — Складка, -ки ж. Складчина. На й моїх пять грошей до складки, щоб було десять. Ном. № 6436. Словник української мови Грінченка