скреготати

СКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і СКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.

1. Створювати скрегіт (у 1 знач.).

На річці скрегоче крига, сірий весняний присмерк ввесь у тривозі (М. Коцюбинський);

Я піднімаюся й прочиняю двері. Вони скрегочуть від зимової застуди (Т. Масенко);

Вони [танки] ревіли, скреготали гусеницями об брук (А. Хижняк);

В третій [майстерні] скреготіло залізо на точилах і зойкало, і скавучало (Мирослав Ірчан);

Аж тепер Катерина побачила, що ганяла голі жорна, й почула, як вони скреготіли на всю хату (С. Чорнобривець);

Десь, певне в майстерні, одноманітно скреготіли машини (Л. Юхвід).

2. Утворювати скрегіт (у 2 знач.).

Скреготав [дід] зубами, стогнав, мов од зубної болі (С. Васильченко);

Поранений скреготів зубами і задихався (П. Кочура).

3. розм. Те саме, що скрекота́ти, скрекоті́ти 1.

Горобчик прокинувся, аж дивиться, сидить на сучку сорока білобока та так скрегоче, аж очі заплющила (Леся Українка);

Тут все скрегоче: птахи і комахи, Всю ніч, не замовкаючи й на мить (Л. Дмитерко);

// Надривно квакати (про жаб).

Оце, мабуть, дощ буде, що так скрегочуть жаби (Сл. Б. Грінченка);

// перен. Швидко, безупинно говорити.

Олена, як та сорока, скрегоче, що на ум збреде (Г. Квітка-Основ'яненко);

Панійки скреготять, як ті сороки (Панас Мирний).

◇ (1) Скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скри́гнути, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми – виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін.

А сам аж зубами скреготав [князь], що міг так забутися (І. Франко);

Не скрипи зубами, Не лютуй, вороже, Марні твої мрії – Нас не переможеш! (Укр.. пісні);

Трохименко скрегонув з люті зубами (Г. Косинка);

– Сховай пістолет і забирайся геть! – скрегонув зубами Брайко (П. Загребельний);

Ти скрегнув зубами і стис кулака: – А це що? (А. Головко);

В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: “Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!” (В. Сосюра);

В нього зануртувалося всередині, він скрипнув зубами і стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник).