скрегіт

СКРЕ́ГІТ, готу, ч.

1. Різкі скрипучі звуки, що утворюються сильним тертям кам'яних, металевих і т. ін. предметів.

Із скреготом відчинилися двері порожньої камери, що була поруч з моєю, в'язня штовхнули (В. Петльований);

Від моря чути час од часу мовби гарматні вибухи та скрегіт каміння-голишів (А. Головко);

Її голос схожий на скрегіт заржавілого заліза (Л. Дмитерко);

Скрегіт крижаного громаддя, гул скреслої ріки будили собою все навкруги (О. Гончар);

// Такі звуки, утворювані роботою механізмів, машин.

Сапачка із скреготом ходила по рядках (К. Гордієнко);

Він [сніг] немов приглушував усі звуки – і сміх молоді, і автомобільні сирени, і скрегіт трамвайного гальма (О. Донченко).

2. Звуки, утворювані тертям верхнього ряду зубів об нижній.

Виїхали вони під поетичний скрегіт зубів розлюченого Коростилевського (Я. Гримайло).

◇ (1) Скре́гіт зубо́вний – страшенна лють, злість.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрегіт — скре́гіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скрегіт — -готу, ч. 1》 Різкі скрипучі звуки, що утворюються сильним тертям кам'яних, металевих і т. ін. предметів. || Такі звуки, утворювані роботою механізмів, машин. 2》 Звуки, утворювані тертям верхнього ряду зубів об нижній. Скрегіт зубовний — страшенна лють, злість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скрегіт — Скре́гіт, -готу, в -готі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скрегіт — СКРЕ́ГІТ, готу, ч. 1. Різкі скрипучі звуки, що утворюються сильним тертям кам’яних, металевих і т. ін. предметів. Із скреготом відчинилися двері порожньої камери, що була поруч з моєю, в’язня штовхнули (Петльов. Словник української мови в 11 томах
  5. скрегіт — Скрегіт, -готу м. 1) Скрежетъ. 2) Стрекотаніе. Словник української мови Грінченка