скріплювати

СКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і СКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКРІПИ́ТИ, скріплю́, скрі́пиш; мн. скрі́плять; док., що.

1. чим і без дод. З'єднувати одне з одним, приєднувати одне до другого.

Щоб уникнути ковзання вінців один по одному, або бокових зсувів, вінці скріплювали між собою дерев'яними нагелями (з наук.-попул. літ.);

Йому подавали дошки, а він примощував їх вздовж і впоперек навколо купола, скріплюючи залізними скобами (Л. Юхвід);

* Образно. Він [міст] з берегом правим лівий Сталевим хребтом скріпив (П. Дорошко);

// Об'єднуючи окремі частини, робити щось цілісним, монолітним.

Солдатська пісня, проходячи лейтмотивом через усе оповідання і скріплюючи його в єдине ціле, підкреслює думку автора про непереможну міць і красоту, властиві народові (із журн.);

// Робити ґрунт щільним, унеможливлюючи зсуви і т. ін.

Дерева, які ростуть на схилах, скріплюють корінням ґрунт, запобігаючи його розмиванню і змиванню талими водами або дощами (з наук. літ.).

2. чим і без дод., перен. Робити кого-, що-небудь більш стійким, міцним, непорушним.

[Анна:] Ви ще не знаєте, що значить влада, що значить мати не одну правицю, а тисячі узброєних до бою, що можуть і скріпляти й руйнувати всесвітні трони (Леся Українка);

// Згуртовувати, єднати.

Скріплювало всіх товариське почуття й відповідальність (В. Козаченко);

// рідко. Підтримувати кого-небудь морально, бути розрадою в тяжкі хвилини.

В думці він потішав свою Ганю, скріпляв своїх товаришів, заохочував їх сміло держати вгору піднятий стяг (І. Франко);

Заточників [в'язнів] що в чужині скріпляє, Піддержує святу надію? Знай: Той ясний погляд зір, що їм звіщає [вказує] Промінну путь в любимий, рідний край (Уляна Кравченко).

3. чим і без дод. Засвідчувати ділові папери, документи підписом, печаткою.

Зігнувся [офіцер] над столом і навстоячки черкнув на ньому [бланку] кілька слів і скріпив їх хитруватим підписом (М. Стельмах);

– А тепер, значить, підходь підписуватись. От прямо скраю й підходь. А ми з секретарем тоді скріпимо (А. Головко);

// Узаконювати щось, оформивши відповідні документи.

Поки поділили землю, записали і скріпили відповідними актами, минуло чимало часу (В. Собко);

// перен. Підтверджувати, підкріплювати щось чим-небудь.

Вирішили – бастувати. Бастувати до переможного кінця, скріпивши постанову “словом честі” (С. Васильченко);

Я гукаю всім вам, хто уміє скріпити слово ділом..: – Я з вами (С. Голованівський).

4. рідко. Підсумовувати, стверджувати сказане раніше.

– Чи багато постраждало за правду? – Є вже таки чимало в божім раю, – зітхнула глибоко бабуся .. – Так, в божім раю, – скріпила Орися (М. Старицький).

◇ (1) Скріпи́ти (скріпи́вши) се́рце:

а) затамувати почуття гіркоти, незадоволення; стримати гнів, обурення тощо.

Здригнув [Наум] увесь, скріпив серце, а сльози знай глита (Г. Квітка-Основ'яненко);

Антін Глущук, скріпивши серце, ходить, як неприкаяний. Душить його злість (С. Чорнобривець);

[Наталка:] Скріплю серце своє, перестану журитись, осушу сльози свої і буду весела (І. Котляревський);

б) (тільки Скріпи́вши се́рце) дуже неохоче, всупереч власному бажанню.

Господар з другої кімнати виносить зелену філіжанку з настояним на горілці вишняком, наливає його в густо припалі пилом чарки, потім, скріпивши серце, відхиляє заслінку від печі, придивляється, що можна вихопити з неї (М. Стельмах);

(2) Скріпля́ти / скріпи́ти дух (си́ли) чий (чиї), кому – робити кого-небудь морально стійким, непохитним.

Надійся лиш на себе і свій дух Скріпляй, зміцняй (М. Старицький);

[Степан:] Дома щоденне пекло, – тільки тією мрією і жив, тільки вона мені сили скріпляла... (М. Старицький);

[Друга жінка (Молодша. Так само склоняється перед Прісцілло):] Скріпи мій дух, він немічний, сестрице! (Леся Українка).