скріплювати

СКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і СКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СКРІПИ́ТИ, скріплю́, скрі́пиш; мн. скрі́плять; док., перех.

1. чим і без додатка. З’єднувати одне з одним, приєднувати одне до другого.

Щоб уникнути ковзання вінців один по одному, або бокових зсувів, вінці скріплювали між собою дерев’яними нагелями (Дерев. зодч. Укр., 1949, 57);

Йому подавали дошки, а він примощував їх вздовж і впоперек навколо купола, скріплюючи залізними скобами (Юхвід, Оля, 1959, 69);

*Образно. Він [міст] з берегом правим лівий Сталевим хребтом скріпив (Дор., Серед степу.., 1952, 53);

// Об’єднуючи окремі частини, робити щось цілісним, монолітним.

Солдатська пісня, проходячи лейтмотивом через усе оповідання і скріплюючи його в єдине ціле, підкреслює думку автора про непереможну міць і красоту, властиві народові (Рад. літ-во, 2, 1957, 108);

// Робити грунт щільним, унеможливлюючи зсуви і т. ін.

Дерева, які ростуть на схилах, скріплюють корінням грунт, запобігаючи його розмиванню і змиванню талими водами або дощами (Колг. Укр., 1, 1957, 38).

2. чим і без додатка, перен. Робити кого-, що-небудь більш стійким, міцним, непорушним.

Робітничий клас і його Комуністична партія є тією силою, яка скріплює союз цих [соціалістичних] націй і керує ним (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 21);

Польський народ, вбачаючи в нас своїх вірних друзів і рятівників, поривався назустріч нашим воїнам, кров’ю скріплював братерство народів (Літ. газ., 31.V 1951, 3);

[Анна:] Ви ще не знаєте, що значить влада, що значить мати не одну правицю, а тисячі узброєних до бою, що можуть і скріпляти й руйнувати всесвітні трони (Л. Укр., III, 1952, 411);

Хіба ж не слава Сталінграда Скріпила дружбу фронтову? (Мур., Піонер. слово, 1951, 166);

// Згуртовувати, єднати.

Скріплювало всіх товариське почуття й відповідальність (Коз., Вибр., 1947, 64);

// рідко. Підтримувати кого-небудь морально, бути розрадою в тяжкі хвилини.

В думці він потішав свою Ганю, скріпляв своїх товаришів, заохочував їх сміло держати вгору піднятий стяг (Фр., І, 1955, 305);

Заточників [в’язнів] що в чужині скріпляє, Піддержує святу надію? Знай: Той ясний погляд зір, що їм звіщає [вказує] Промінну путь в любимий, рідний край (У. Кравч., Вибр., 1958, 224).

◊ Скріпля́ти (скріпи́ти) дух чий, кому. Скріпля́ти (скріпи́ти) си́ли чиї, кому — робити кого-небудь морально стійким, непохитним.

Надійся лиш на себе і свій дух Скріпляй, зміцняй (Стар., Вибр., 1959, 69);

[Друга жінка (молодша. Так само склоняється перед Прісціллою):] Скріпи мій дух, він немічний, сестрице! (Л. Укр., II, 1951, 481);

[Степан:] Дома щоденне пекло.. — і одна тільки мрія, що від тебе буде рятунок.., тільки тією мрією й жив, тільки вона мені сили скріпляла… (Стар., Вибр., 1959, 368).

3. чим і без додатка. Засвідчувати ділові папери, документи підписом, печаткою.

Зігнувся [офіцер] над столом і навстоячки черкнув на ньому [бланку] кілька слів і скріпив їх хитруватим підписом (Стельмах, Правда.., 1961, 192);

— А тепер, значить, підходь підписуватись. От прямо скраю й підходь. А ми з секретарем тоді скріпимо (Головко, II, 1957, 59);

// Узаконювати щось, оформивши відповідні документи.

Поки поділили землю, записали і скріпили відповідними актами, минуло чимало часу (Собко, Запорука.., 1952, 83);

// перен. Підтверджувати, підкріплювати щось чим-небудь.

Вирішили — бастувати. Бастувати до переможного кінця, скріпивши постанову «словом честі» (Вас., Незібр. тв., 1941, 192);

Я гукаю всім вам, хто уміє скріпити слово ділом..: — Я з вами (Голов., Поезії, 1955, 59).

4. рідко. Підсумовувати, стверджувати сказане раніше.

— Чи багато постраждало за правду? — Є вже таки чимало в божім раю,— зітхнула глибоко бабуся.. — Так, в божім раю,— скріпила Орися (Стар., Облога.., 1961, 62).

◊ Скріпи́ти (скріпи́вши) се́рце:

а) затамувати почуття гіркоти, незадоволення; стримати гнів, обурення тощо.

Здригнув [Наум] увесь, скріпив серце, а сльози знай глита (Кв.-Осн., II, 1956, 86);

Антін Глущук, скріпивши серце, ходить, як неприкаяний. Душить його злість (Чорн., Визвол. земля, 1950, 88);

б) (тільки Скріпи́вши се́рце) дуже неохоче, всупереч власному бажанню.

Господар з другої кімнати виносить зелену філіжанку з настояним на горілці вишняком, наливає його в густо припалі пилом чарки, потім, скріпивши серце, відхиляє заслінку від печі, придивляється, що можна вихопити з неї (Стельмах, І, 1962, 114).