скупчуватися

СКУ́ПЧУВАТИСЯ, ується, недок., СКУ́ПЧИТИСЯ, иться, док.

1. Збиратися, сходитися докупи, в одне місце.

Люди скупчуються гуртками коло возів (С. Васильченко);

Люди скупчились біля хати (М. Коцюбинський);

Після дощу було приємно подихати ароматом вологої землі, і гості скупчилися на веранді (П. Панч);

Підперши правицею бік, сидів Хмельницький рівно у сідлі. Навколо нього скупчилась варта (Н. Рибак);

// Зосереджуватися, сконцентровуватися у великій кількості на невеликому просторі (про війська).

Головні сили скупчуватимуться кілометрів за тридцять на південь (М. Трублаїні);

Все руське військо скупчилося на лівому березі (А. Хижняк);

// Об'єднуватися, згуртовуватися навколо кого-, чого-небудь.

Навколо Судислава почали скупчуватися його однодумці (А. Хижняк);

Коло Гущі скоро скупчилась молодь. Він усе знає (М. Коцюбинський);

// Збиратися у великій кількості; нагромаджуватися.

Особливо скупчувалась крига біля мосту (А. Шиян);

По обіді замкнувся він у світлиці, де переховував різні папери, грамоти, метрики і привілеї, що потроху скупчуються в кожній осілій і заможній родині (З. Тулуб);

На олійні скупчились гори насіння (В. Козаченко);

// Розташовуватися близько один від одного.

Над вигоном он берести скупчились, на хлівці напирають (А. Тесленко);

Поблизу тісно скупчились хатки старого робітничого селища (Ю. Шовкопляс).

2. рідко. Спрямовувати, звертати на кого-, що-небудь свою увагу, свої думки, зусилля і т. ін.; зосереджуватися.

Складачі .. мовчали і скупчились кожний при своїй роботі; лиш часом цей або той голосно прочитає пару слів рукопису (І. Франко);

// Спрямовуватися, звертатися на кого-, що-небудь (про увагу, думки, зусилля і т. ін.).

Вся увага хлопцева скупчилася на двох потужних звірах [турах], молодому й старому (П. Загребельний).

3. тільки недок. Пас. до ску́пчувати.