скупчувати

СКУ́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУ́ПЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

1. Збирати, зосереджувати в одному місці, в одних руках і т. ін.

Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (З. Тулуб);

// Зосереджувати, сконцентровувати (війська) у великій кількості на невеликому просторі.

– Там ворог скупчив п'ятсот багнетів і півтори сотні клинків (Я. Качура);

Там, де Городище прикривалось болотами, він думав виставити лише ріденький ланцюг партизанів, а основні сили скупчити на сухих лісових спусках у яр (М. Стельмах);

// Розташовувати близько один від одного.

– Головою треба архітекторам думати. Навіщо отак житло скупчувати? Дихати ж нічим (А. Хижняк);

// рідко. Об'єднувати, згуртовувати в одне ціле що-небудь розрізнене.

Повернувся [Володимир] до Києва .. мовби цар усієї землі Руської, яку скупчив і утвердив своїми походами (П. Загребельний).

2. Напружувати для чого-небудь (увагу, думки, волю і т. ін.).

Параскіца хреститься, скупчує увагу і .. побожно приказує: “Тати апостру ..” (М. Коцюбинський);

Скупчую волю, .. беру шапку, гашу огонь, сердито беруся за ручку од дверей: “Годі ..” (С. Васильченко);

Залишатися під водою Михайло більше не міг. Скупчив рештки сил і гребнув руками. Він вискочив на поверхню води, немов корок з пляшки (П. Загребельний).