скупчувати
СКУ́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУ́ПЧИТИ, чу, чиш, док.., перех.
1. Збирати, зосереджувати в одному місці, в одних руках і т. ін.
Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 346);
// Зосереджувати, сконцентровувати (війська) у великій кількості на невеликому просторі.
— Там ворог скупчив п’ятсот багнетів і півтори сотні клинків (Кач., II, 1958, 353);
Там, де Городище прикривалось болотами, він думав виставити лише ріденький ланцюг партизанів, а основні сили скупчити на сухих лісових спусках у яр (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 734);
// Розташовувати близько один від одного.
— Головою треба архітекторам думати. Навіщо отак житло скупчувати? Дихати ж нічим (Хижняк, Невгамовна, 1961, 255);
// рідко. Об’єднувати, згуртовувати в одне ціле що-небудь розрізнене.
Повернувся [Володимир] до Києва.. мовби цар усієї землі Руської, яку скупчив і утвердив своїми походами (Загреб., Диво, 1968, 213).
2. Напружувати для чого-небудь (увагу, думки, волю і т. ін.).
Параскіца хреститься, скупчує увагу і. побожно приказує: «Тати апостру..» (Коцюб., I, 1955, 278);
Скупчую волю, ..беру шапку, гашу огонь, сердито беруся за ручку од дверей: «Годі..» (Вас.,. Незібр. тв., 1941, 47);
Залишатися під водою Михайло більше не міг. Скупчив рештки сил і гребнув руками. Він вискочив на поверхню води, немов корок з пляшки (Загреб., Європа 45, 1959, 19).
Значення в інших словниках
- скупчувати — ску́пчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скупчувати — Купчити; (сили) нагромадужвати, накопичувати; (в одній точці) збирати, зосереджувати, концентрувати. Словник синонімів Караванського
- скупчувати — -ую, -уєш, недок., скупчити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Збирати, зосереджувати в одному місці, в одних руках і т. ін. || Зосереджувати, сконцентровувати (війська) у великій кількості на невеликому просторі. || Розташовувати близько одне від одного. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скупчувати — СКУ́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУ́ПЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Збирати, зосереджувати в одному місці, в одних руках і т. ін. Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (З. Словник української мови у 20 томах
- скупчувати — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
- скупчувати — Ску́пчувати, -чую, -чуєш, -чують Правописний словник Голоскевича (1929 р.)