скупчуватися

СКУ́ПЧУВАТИСЯ, ується, недок., СКУ́ПЧИТИСЯ, иться, док.

1. Збиратися, сходитися докупи, в одне місце.

Люди скупчуються гуртками коло возів (Вас., І, 1959, 114);

Люди скупчились біля хати (Коцюб., І, 1955, 121);

Після дощу було приємно подихати ароматом вологої землі, і гості скупчилися на веранді (Панч, На калин. мості, 1965, 54);

Підперши правицею бік, сидів Хмельницький рівно у сідлі. Навколо нього скупчилась варта (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 80);

// Зосереджуватися, сконцентровуватися у великій кількості на невеликому просторі (про війська).

Головні сили скупчуватимуться кілометрів за тридцять на південь (Трубл., І, 1955, 56);

Все руське військо скупчилося на лівому березі (Хижняк. Д. Галицький, 1958, 393);

// Об’єднуватися, згуртовуватися навколо кого-, чого-небудь.

Навколо Судислава почали скупчуватися його однодумці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 51);

Коло Гущі скоро скупчилась молодь. Він усе знає (Коцюб., II, 1955, 66);

// Збиратися у великій кількості; нагромаджуватися.

Особливо скупчувалась крига біля мосту (Шиян, Баланда, 1957, 600);

По обіді замкнувся він у світлиці, де переховував різні папери, грамоти, метрики і привілеї, що потроху скупчуються в кожній осілій і заможній родині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35);

На олійні скупчились гори насіння (Коз., Вибр., 1947, 42);

// Розташовуватися близько один від одного.

Над вигоном он берести скупчились, на хлівці напирають (Тесл., З книги життя, 1949, 117);

Поблизу тісно скупчились хатки старого робітничого селища (Шовк., Інженери, 1956, 5).

2. рідко. Спрямовувати, звертати на кого-, що-небудь свою увагу, свої думки, зусилля і т. ін.; зосереджуватися.

Складачі.. мовчали і скупчились кожний при своїй роботі; лиш часом цей або той голосно прочитає пару слів рукопису (Фр., VI, 1951, 253);

// Спрямовуватися, звертатися на кого-, що-небудь (про увагу, думки, зусилля і т. ін.).

Вся увага хлопцева скупчилася на двох потужних звірах [турах], молодому й старому (Загреб., Диво, 1968, 63).

3. тільки недок. Пас. до ску́пчувати.