славитися

СЛА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. сла́вляться; недок.

1. Мати широку славу, популярність.

– Велике містечко [Опішня] і давнє... Ще за козаччини воно славилося... (Панас Мирний);

Візантія довго процвітала, славилась (С. Скляренко);

// чим, як хто і без дод. Бути широко відомим у певному відношенні.

Заохочена мимовільним порятунком бідних хворих, вона стала думати, чи не можна завести традиційну аптечку, якою прабабка славились (Н. Кобринська);

Мій небіжчик тато був коваль і славивсь на всю околицю не тілько хорошою та тривкою роботою свого ремесла, але й своєю живою, гостинною та людяною вдачею (І. Франко);

Командир корабля капітан III рангу Журба, який славився своєю хоробрістю в бою, розгубився й занімів (Д. Ткач);

Хто не знав у Троянівці завжди доброї, жартівливої та співучої головихи Насті, що славилася у селі як найкраща мазальниця? (Григорій Тютюнник);

– Вчився я замолоду шевцювати. Швець, який навчав мене, правда, був добрий, славився на все місто (Ю. Збанацький).

2. уроч. Прославлятися, звеличуватися.

Слався, дружбо людей на землі! (М. Рильський).

3. розм. Хвалитися, вихвалятися.

Не славтеся царевою Святою [війною]. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко).

4. Пас. до сла́вити 1, 2.

Будь-яка справа людиною ставиться і людиною славиться (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. славитися — сла́витися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. славитися — Мати славу <�популярність>, бути відомим <�популярним>; ЖМ. хвалитися, вихвалятися; ур. нак. СЛАВСЯ! благословенний будь! Словник синонімів Караванського
  3. славитися — [славиетиес'а] -аўл'ус'а, -виес':а, -виец':а, -аўл'ац':а; нак. -аўс'а, -аўтеис'а Орфоепічний словник української мови
  4. славитися — -влюся, -вишся; мн. славляться; недок. 1》 Мати широку славу, популярність. || чим, як хто і без додатка. Бути широко відомим у певному відношенні. 2》 уроч. Прославлятися, звеличуватися. 3》 розм. Хвалитися, вихвалятися. 4》 Пас. до славити 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. славитися — ПРОСЛА́ВИТИСЯ (стати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь), ПРОГРИМІ́ТИ, ПРОГУДІ́ТИ (ПРОГУСТИ́) розм., УСЛА́ВИТИСЯ (ВСЛА́ВИТИСЯ) уроч.; ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ (у чиїйсь оцінці). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. славитися — СЛА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. сла́вляться; недок. 1. Мати широку славу, популярність. — Велике містечко [Опішня] і давнє… Ще за козаччини воно славилося… (Мирний, IV, 1955, 372); Візантія довго процвітала, славилась (Скл. Словник української мови в 11 томах
  7. славитися — Славитися, -влюся, -вишся гл. Славиться. Словник української мови Грінченка