славитися

ПРОСЛА́ВИТИСЯ (стати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь), ПРОГРИМІ́ТИ, ПРОГУДІ́ТИ (ПРОГУСТИ́) розм., УСЛА́ВИТИСЯ (ВСЛА́ВИТИСЯ) уроч.; ЗВЕЛИ́ЧИТИСЯ (у чиїйсь оцінці). — Недок.: прославля́тися, сла́витися, гримі́ти, уславля́тися (вславля́тися), усла́влюватися (всла́влюватися), звели́чуватися. (Поліна:) В тебе з дитинства талант. Могла би прославитись своїми піснями (І. Кочерга); Славиться Микола тим, що, мабуть, найраніше з усіх в Комишанці встає (О. Гончар); Йому хотілось прогриміти на всю Галичину гучним політичним процесом (П. Колесник); (Василь:) Лицарська сила зробила своє, прогула на увесь світ своїм бучним заміром та й сконала (Панас Мирний); Уславився кобзар Микита на всю округу невольницькими плачами (Ф. Бурлака); Основоположник національної професіональної музики, збирач народних пісенних скарбів, видатний піаніст, диригент і громадський діяч — таким звеличився Микола Лисенко (з газети).

ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).