сланець

СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч.

Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується.

У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (з наук. літ.);

Природний покрівельний сланець – це тонкошарувата гірська порода, яка утворилася з глинястих сланців і відзначається рівною поверхнею (з газ.);

Уже місяць блукають .. в тайгових нетрях. У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю (О. Донченко).

△ (1) А́спідний сла́нець – сланець чорного кольору, що використовується для виготовлення грифельних дощок і як покрівельний матеріал.

У 1830 році Кульшин .. виїжджає в село Покровське .. для добування та заготівлі аспідного сланцю (з наук.-попул. літ.);

(2) Горю́чі сла́нці – глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини, завдяки цьому здатні горіти; використовують як сировину для перегонки і як паливо.

Величезні поклади горючих сланців зустрічаються у Карпатах (І. Цюпа);

(3) Ке́дро́вий сла́нець – чагарник або деревце, що росте в Сибіру, на Далекому Сході, у Китаї, Монголії та Японії, цінна ґрунтозахисна порода.