сланець
сла́нець
-нцю, ч.
Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується; лупак.
Горючі сланці — глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини і внаслідок цього здатні горіти; використовуються як сировина для перегонки і як паливо.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сланець — сла́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сланець — Лупак, див. шифер Словник чужослів Павло Штепа
- сланець — Нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. Навпроти — графіка гори і сніг і чорні сланці, о хоч на мить заговори, чиї лежать тут бранці. (П-1:147). Словник поетичної мови Василя Стуса
- сланець — СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків... Словник української мови у 20 томах
- сланець — СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (Геол. Словник української мови в 11 томах