1. Словник поетичної мови Василя Стуса

сланець

сла́нець

Нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується.

Навпроти — графіка гори

і сніг і чорні сланці,

о хоч на мить заговори,

чиї лежать тут бранці. (П-1:147).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сланець — сла́нець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сланець — -нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується; лупак. Горючі сланці — глинисті, піскуваті й вапнякові породи, що містять продукти розкладу органічної речовини і внаслідок цього здатні горіти; використовуються як сировина для перегонки і як паливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сланець — Лупак, див. шифер Словник чужослів Павло Штепа
  4. сланець — СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків... Словник української мови у 20 томах
  5. сланець — СЛА́НЕЦЬ, нцю, ч. Гірська порода, що має шарувату будову і легко розшаровується. У верхній частині розрізу середнього девону на Волині переважають верстви доломітів, вапняків, серед яких також трапляються проверстки пісковиків та глинистих сланців (Геол. Словник української мови в 11 томах