слинка
СЛИ́НКА, и, ж.
Пестл. до сли́на.
Денис сів на піску, витер рукавом сонну слинку з губів. – А що, хлопці, буде, як телиця сниться? – запитав він басом (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слинка — сли́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- слинка — -и, ж. Пестл. до слина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слинка — сли́нка : ◊ сли́нку ковта́ти жадібно дивитися на що-небудь; дуже хотіти, прагнути недосяжного (Франко) (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- слинка — (аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
- слинка — СЛИ́НКА, и, ж, Пестл. до сли́на. Денис сів на піску, витер рукавом сонну слинку з губів. — А що, хлопці, буде, як телиця сниться? — запитав він басом (Тют., Вир, 1964, 44). ◊ Ковта́ти сли́нку див. ковта́ти; Розпуска́ти (розпусти́ти) сли́нки див. Словник української мови в 11 томах
- слинка — Слинка, слиночка, -ки ж. ум. отъ слина. Словник української мови Грінченка