слинка

(аж) сли́на (з ро́та (по губа́х)) ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); (Пузир:) Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. (Золотницький:) Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). (аж) сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький). 2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

ковта́ти сли́ну (сли́нку). 1. Заздрісно, пожадливо, дивитися на кого-, що-небудь. — Закрутила (Ганна) Максимові голову. Сидить козак біля неї, як цуцик на ланцюгу, та слину ковтає (З. Тулуб). 2. Заздрити кому-небудь у чомусь. А ти шепни Олені й Варці, Що я од жінки вкрав калганної по чарці .. Заберемося собі в куток, Згадаємо свою родину Та й гукнемо, вони ж нехай ковтають слину! (П. Гулак-Артемовський); Гиготів (Дусик) з кабінки (автомашини) до стрічних молодиць, заманював дівчат — “Сідай, підвезу”, однією рукою крутив руля, а другою норовив до недозволеного .. Хлопці тільки слину ковтали, спостерігаючи за вихватками свого шофера (П. Загребельний). ковта́ти сли́нки. (Іван Степанович:) Збігаєм до тебе .. та такий задамо банкет, що аж у Полтаві всі судейські ковтатимуть слинки!.. (М. Кропивницький). 3. З жадобою дивитися на щось їстівне, дуже бажаючи його з’їсти. Яблука й груші, справді, були такі манливі, що .. хлопці сиділи в кущах неподалеку від саду та ковтали слину (Ю. Збанацький).