слобідка

СЛОБІ́ДКА, и, ж.

1. Частина міста, квартал, що зберіг історичну назву за професією, національністю і т. ін. людей, які жили колись там.

Ми зустрілися з ним на березі Азовського моря – поблизу Матроської слобідки під Маріуполем (Ю. Смолич);

На Монастирській слобідці без суду, без слідства, за саму лише підозру в зв'язках з більшовицьким підпіллям було розстріляно групу старих матросів та робітників (О. Гончар).

2. Промислове селище біля міста.

Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою (С. Черкасенко).

3. Те саме, що слобода́ 2.

Йде попереду Марко, а за ним ідуть хлопці з слобідки (О. Іваненко);

Ой на горці, на пригорці, Там стояла та слобідка (з народної пісні);

Тая Довбущуківка – була то слобідка, зложена з чотирьох хаток (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слобідка — слобі́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. слобідка — -и, ж. 1》 Частина міста, квартал, що зберіг історичну назву за професією, національністю і т. ін. людей, які жили колись там. 2》 Те саме, що слобода 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слобідка — Слобі́дка, -дки, -дці; -бі́дки, -бі́док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. слобідка — СЛОБІ́ДКА, и, ж. 1. Частина міста, квартал, що зберіг історичну назву за професією, національністю і т. ін. людей, які жили колись там. Словник української мови в 11 томах
  5. слобідка — Слобідка, слобідочка, -ки ж. ум. отъ слобода. Словник української мови Грінченка