словечко

СЛОВЕ́ЧКО, а, с.

1. Зменш.-пестл. до сло́во 1.

– Чого ж ти, Василино, мовчиш? промов до мене хоч словечко, моє серце. Чи слати до тебе старостів, чи ні? (І. Нечуй-Левицький);

На два мої листи (картка з Криму і лист звідси) не дістав я од Вас ані словечка – і се мене непокоїть (М. Коцюбинський);

У них [синів] була своя окрема мова, яка склалася з довгого ряду специфічних спортивних словечок, що їх не завжди розумів батько (Ірина Вільде);

От хай хтось хоч найменше словечко похвали викаже на його адресу, одразу ж, як віск, розтопиться його душа (Ю. Збанацький).

2. Те саме, що слівце́.

Дослідники вважають, що міцні “просолені” словечка, примовки, слова команд на зразок сидіти біля моря і ждати погоди, кинути якір, на всіх парах.. прийшли з професійного мовлення моряків (з наук.-попул. літ.);

Модне словечко.

3. розм., ірон. Дошкульне, неприємне або іронічне слово.

По камері літали ядерні фрази, уїдливі дотепи, саркастичні словечка (І. Багряний).

Не зрони́ти ні (ані́, й) сло́ва (слове́чка, зву́ку) див. зрони́ти;

Не промовля́ти / не промо́вити [і] сло́ва (слове́чка, слівця́) див. промовля́ти.

◇ (1) А́ні слове́чка (д) див. сло́во;

Відпусти́ти / відпуска́ти слове́чко див. відпуска́ти;

Го́стре сло́во (слівце́, слове́чко) див. сло́во;

Замо́вити (заки́нути) [до́бре (прихи́льне)] сло́во (слівце́, слове́чко) див. замовля́ти;

Не обмо́витися і (ні, жо́дним і т. ін.) сло́вом (рідше слове́чком) див. обмовля́тися;

(2) Слове́чком не обмо́витися (д) див. обмовля́тися.