словесність

СЛОВЕ́СНІСТЬ, ності, ж.

1. заст. Художня література та словесний фольклор.

Національна формою, словесність наша, і писана й усна, є інтернаціональною за своїм змістом, за своїми тенденціями (М. Рильський);

Усна словесність;

Мфіологічна словесність.

2. заст. Філологічні науки (лінгвістика, стилістика, літературознавство і т. ін.).

Він оце тільки повернувся з університету після урочистого річного акту. Як ректорові й професору російської словесності, йому довелося виступити з великою промовою (З. Тулуб);

В 1915 р. він захистив дисертацію на вчений ступінь магістра арабської словесності (з наук.-попул. літ.);

// Дисципліна, предмет у дореволюційній середній школі, яка давала систематичні знання з літератури.

В Чернігівській гімназії його учителем словесності був Леонід Іванович Глібов, байки якого Косач знав майже всі напам'ять (М. Олійник).

3. Назва філологічних дисциплін у сучасній школі.

Словесність поміж інших шкільних дисциплін мусить перебувати в найближчих стосунках з мистецтвом кіно (з газ.).

4. заст., розм. Усні заняття з солдатами дореволюційної російської армії, на яких вивчали військові статути.

Одне [життя] було у всіх на очах: на плацу, в смердючій і гамірливій казармі, на солдатській “словесності”. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб);

В одному з приміщень [казарми] якийсь підрозділ розташувався на заняттях “словесністю”. Саранчук трохи постояв, послухав і одійшов (А. Головко).

5. заст., розм. Усне повідомлення, переказ.

Та од вас ні письма не перечуєш, ні словесності не перекажеш (Сл. Б. Грінченка).