словесність

СЛОВЕ́СНІСТЬ, ності, ж.

1. заст. Художня література та усна народна творчість, а також сукупність творів літератури й фольклору якогось народу.

Національна формою, словесність наша, і писана й усна, є інтернаціональною за своїм змістом, за своїми тенденціями (Рильський, III, 1955, 166);

Усна словесність відтворила улюблені народні образи сміливої, волелюбної, гордої людини, вірної своїй батьківщині й національним традиціям (Рад. літ-во, 3, 1971, 24).

2. заст. Філологічні науки (лінгвістика, стилістика, літературознавство і т. ін.).

Він оце тільки повернувся з університету після урочистого річного акту. Як ректорові й професору російської словесності, йому довелося виступити з великою промовою (Тулуб, В степу.., 1964, 227);

В 1915 р. він захистив дисертацію на вчений ступінь магістра арабської словесності (Видатні вітч. географи.., 1954, 136);

// Дисципліна, предмет у дореволюційній середній школі, яка давала систематичні знання з літератури.

В Чернігівській гімназії його учителем словесності був Леонід Іванович Глібов, байки якого Косач знав майже всі напам’ять (М. Ол., Леся, 1960, 11).

3. Назва філологічних дисциплін у сучасній школі.

Словесність поміж інших шкільних дисциплін мусить перебувати в найближчих стосунках з мистецтвом кіно (Літ. Укр., 6.VIII 1965, 2).

4. заст., розм. Усні заняття з солдатами дореволюційної російської армії, на яких вивчали військові статути.

Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах: на плацу, в смердючій і гамірливій казармі, на солдатській «словесності». Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (Тулуб, В степу.., 1964, 124);

В одному з приміщень [казарми] якийсь підрозділ розташувався на заняттях «словесністю». Саранчук трохи постояв, послухав і одійшов (Головко, II, 1957, 450).

5. заст., розм. Усне повідомлення, переказ.

Та од вас ні письма не перечуєш, ні словесності не перекажеш (Сл. Гр.).