слізний

СЛІ́ЗНИЙ, а, е.

1. анат. Стос. до виділення сліз.

Слізні залози;

Слізний канал;

Слізний мішок.

2. Стос. до сльози.

Де плаче сестричка – слізная криничка (Сл. Б. Грінченка);

По запалих щоках [брата] текли сльози й ховалися у вусах. Стояв, не помічав тієї пекучої слізної живиці (І. Цюпа);

// перен. Пов'язаний із стражданнями, горем і т. ін.

Не буде милості від неба, То ж волю нашу в слізну путь Пани на торжище ведуть (А. Малишко).

3. Повний сліз (про очі).

Тато сивий одхилив дочку од себе і всміхнувсь слізними очима: – Не впізнала батька сивого! (А. Головко).

4. Те саме, що сльозли́вий 3.

Писар написав до консисторії ніби молитву, і молитву дуже слізну, написав і до консисторії і до архієрея разом, мабуть, щоб прошення не потаїли (І. Нечуй-Левицький);

Микола написав слізного листа. На далекі Курили. Просився: візьми, тату, буду помічником тобі, .. що завгодно робитиму, аби бути з тобою (Ю. Збанацький);

// Жалібний (про тон, голос).

[Стась (роблено позіхаючи):] Дядю, чого такий слізний тон узяли? Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (С. Васильченко);

У сінях Віктор почув слізний материн голос і грубий, розгніваний батьків (П. Автомонов).