слізний

СЛІ́ЗНИЙ, а, е.

1. анат. Стос. до виділення сліз.

Слізні залози; Слізний канал; Слізний мішок.

2. Стос. до сльози.

Де плаче сестричка — слізная криничка (Сл. Гр.);

По запалих щоках [брата] текли сльози й ховалися у вусах. Стояв, не помічав тієї пекучої слізної живиці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 14);

// перен. Пов’язаний із стражданнями, горем і т. ін.

Не буде милості від неба, То ж волю нашу в слізну путь Пани на торжище ведуть (Мал., Народження.., 1939, 66).

3. Повний сліз (про очі).

Тато сивий одхилив дочку од себе і всміхнувсь слізними очима: — Не впізнала батька сивого! (Головко, І, 1957, 245).

4. Сповнений скарг, прохань і т. ін. і розрахований на те, щоб розчулити кого-небудь, викликати співчуття.

Писар написав до консисторії ніби молитву, і молитву дуже слізну, написав і до консисторії і до архієрея разом, мабуть, щоб прошення не потаїли (Н.-Лев., IV, 1956, 167);

Микола написав слізного листа. На далекі Курили. Просився: візьми, тату, буду помічником тобі,.. що завгодно робитиму, аби бути з тобою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 132);

// Жалібний (про тон, голос).

[Стась (роблено позіхаючи):] Дядю, чого такий слізний тон узяли? Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Вас., III, 1960, 384);

У сінях Віктор почув слізний материн голос і грубий, розгніваний батьків (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 74).