смак

СМАК, у́, ч.

1. Одно з п'яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими речовинами.

Проворні матушки сьорбнули й поскривлялись; не ймучи віри своєму смакові, гості поглядали одні на одних, доки не розшолопали, що то була вода з перцем (І. Нечуй-Левицький);

Будь-якого певного значення смак в житті земноводних не відіграє (з наук. літ.).

2. Якість, властивість їжі й питва, що відчувається під час їх вживання.

– Просимо до столу, звиніть, коли, може, щось не так – за смак не ручаюся, а гаряче буде (М. Стельмах);

Шпак не від того, щоб, як спілі вишні, Покуштувати, що воно на смак (М. Рильський);

* Образно. Хапайте неба смак (М. Хвильовий);

І сонце було за горою, а вона мені до смаку (Л. Первомайський).

3. Бажання їсти, апетит, задоволення від їжі.

Зараз з печі, вона [страва] так приязно пахла, лоскотала в роті, будила ще більший смак (Панас Мирний);

П'яний козак зіпсував смак до їжі та вина (Н. Рибак);

Вона одрізала огірка: огірок був несолоний, дуже кислий, без усякого смаку (І. Нечуй-Левицький);

[Гадюка:] На голодні зуби і камінь має смак (М. Кропивницький);

* Образно. Досі чує [Віталій] на губах смак її рвучкого поцілунку, яким вона опалила його там, на винограднику (О. Гончар);

Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила (М. Чабанівський).

4. розм. Те саме, що смакота́ 2.

– Вони в свитках ходять та отаку ковбасу за не знати який смак уважають (І. Франко).

5. Здатність до естетичної оцінки, розвинуте почуття прекрасного.

Все, чим він пишається і цінить у собі, його розум, смак і культура, навіть його ідеї – все згодували, усе зростили оці лани (М. Коцюбинський);

Вироблення літературного смаку;

Вона добре малювала, мала тонкий художній смак, розуміла все прекрасне (О. Іваненко);

Бездоганний смак.

6. Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання.

Нова людина знатиме смак розумової радості (В. Підмогильний);

У неї вже встиг виробитися смак до такої наполегливої праці (О. Донченко).

7. Манера, стиль, зразок.

Розвилась в Польщі в XVI і XVII віку [віці] широко комедія..; не хибло також проб сотворити поважну світську драму в смаку класичнім (І. Франко);

Бульба з нагоди приїзду синів запросив усіх сотників .. Гості сиділи за столом у світлиці, прибраній на смак того часу (О. Довженко).

8. у знач. присудк. сл. Те саме, що сма́чно 3.

[Іван (одламує носик від куприка і їсть):] У-у, смак! (Панас Мирний).

Добира́ти (добира́тися, дохо́дити) / добра́ти (дібра́ти, добра́тися, дійти́) смаку́ див. добира́ти;

(1) Прі́сний смак (при́смак) чого – смак, позбавлений будь-якої гостроти.

Гарба зачіпалася за кущі, і Тимка оббризкувало холодним свіжим дощиком, так що навіть на губах осідав прісний смак роси (Григорій Тютюнник);

В сухий настій васильків вплітався вогкий дух кінської м'яти і прісний недобрий присмак багновища (М. Стельмах);

Розібра́ти смак див. розбира́ти.△ О́ргани смаку́ див. о́рган.

◇ Вхо́дити (ввіхо́дити) / ввійти́ в смак див. вхо́дити;

(2) Добира́тися смаку́ (д) див. добира́ти;

(3) До смаку́:

а) (кому і без дод.) подобається, імпонує кому-небудь.

– Зібралась компанія, зовсім мені не до смаку, – сказала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький);

б) гарно, вишукано.

Двері відчинила Аспазія. Глянула на струнку даму, одягнуту ніби й просто, але й до смаку, і сторопіла (П. Панч);

в) (кому і без дод.) відповідно до чиїхось уподобань.

І що то вже вмів їм до смаку заграти! Чи заспівати, чи присвиснути або історію сказати (П. Куліш);

(4) Зі сма́ком:

а) з великим апетитом.

– Їсти – страх хочеться. З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить... (М. Коцюбинський);

б) гарно, вишукано.

Їй подобалася ця затишна, зі смаком обставлена кімната (М. Олійник);

в) із задоволенням, з приємністю.

Сьогодні, після довгої перерви, він [Данило] зі смаком писав свої етнографічні замітки, вплітаючи в них пісні й прислів'я (М. Стельмах);

Зна́ти (ма́ти, тя́мити) смак див. зна́ти;

Знахо́дити (нахо́дити) / знайти́ (найти́) смак див. знахо́дити;

Ма́ти / ви́робити до́брий смак див. ма́ти²;

Набира́ти / набра́ти смаку́ див. набира́ти;

(5) На (під) смак чий:

а) відповідно до чиїхось поглядів, уподобань.

– Як вам подобаються наші періодичні видання: “Громадська думка”, “Рідний край”, “Шершень”. На мій смак – все воно сіре, малоцікаве (М. Коцюбинський);

б) відповідний чиїмсь поглядам, уподобанням.

Я мусив мовчки признати, що такі подружжя не зовсім під мій смак (Леся Українка);

(6) По смаку́ чиєму – відповідний чиїмсь поглядам, уподобанням.

– Служба по мені, по моєму смаку і вдачі (І. Нечуй-Левицький);

Прийти́ся / прихо́дитися до смаку́ див. прихо́дитися;

Припа́сти / припада́ти до смаку́ див. припада́ти;

(7) Прихо́дитися до смаку́ (д) див. прихо́дитися;

(8) У смак:

а) з апетитом, з насолодою.

Балабуха стукнув чарку до дна і в смак з'їв пирога, неначе після дуже важкої, але добре скінченої праці (І. Нечуй-Левицький);

б) досхочу, вволю.

Мати з попадею за плач мерщій, і добре, у смак, наплачуться собі (Марко Вовчок);

– Та, може, спершу б треба в загс, та щоб, як слід, весілля. – Ото б ми випили вже в смак! (П. Дорошко);

Утрача́ти / утра́тити смак див. утрача́ти.